Під деревом :)

Під вечір ми поїхали на один з найпопулярніших огдядових майданчиків - Miradouro Grota do Inferno.

Я казала, що Сан Мігел - це острів квітів. Дивіться скільки їх, просто вздовж дороги. 

Стежка на оглядовий майданчик Miradouro Grota do Inferno.

Це Сержик зловивив красивий момент майже без людей. А так там було досить людно. 

З майданчика відкривається вид на те саме озеро Сете-Сідадеш (справа)

Але крім Сете-Сідадеш видно менше смарагдове озерце в кратері. Там було дуже гарно. Але якби не натовп.... Було б ще краще. 

Краєвиди. Який він зелений, Сан Мігел!

На зворотньому шляху ми трошки пішли блукати в хащі. Там були цікаві дерева. На фото не дуже видно, але дерева ростуть не з землі, а з колоди, що впала.

Пухнасті ялинки

А тепер їдемо в Ponta da Ferraria. 

Це цікаве місце, де є природний "басейн" в якому гаряча геотермальна вода "зустрічається" з холодною океанічною водою.

Сюда краще приїжджати коли відплив, тоді не має сильних хвиль і більше шансів на справді теллу водичку в "басейні". 

Я думаю ми приїхали ідеально - вже під вечір, майжа на заході сонця. 
Навкруги було дуже гарно. 

І людей було вже не багато (Сержик останній вийшов з "басейну" :)

По дорозі до "басейну". Красива арочка. 

Так виглядає узбережжя з "басейном"

Басейн! Сержик казав, що водичка тепленька, особливо там де люди сидять. Звідти поступає геотермальна вода. 

До побачення, Сан Мігел! Вранці було похмуро....