Фото мене і Сержика в дзеркалі. Вітальня. 

Ліфт відчиняється прям в квартиру! Ви таке коли-небудь бачили?

Я вибрала собі маленьку, "дитячу" спальню. В такій кімнаті навіть хворіти приємно. 

Сержик, як король, на величезному ліжку.

Сержик сходив за продуктами. Купив купу всього - овочі, курку, смачний хліб.

Сержик з продуктами :) Мені так радісно було, розклала все для "натюрморту"

Варимо суп. Курка тут якась особлива, може навіть в супермаркеті домашня (а може це не курка?!).
Бульон вийшов просто супер, золотистого кольору, а запах!
Коли відділяла мʼясо з ніжки усвідомила, що воно тут зовсім не схоже на магазинну курятину в Німмечині.

Мʼясо було біле, його було більше і ще було багато прозорих плівочок.

Суп видався на славу, мені здалось це був найсмачніший суп в моєму житті.

А все так просто - картопля, морква, селера, цибуля.

Готова їсти суп! Сержик пʼє чилійське вино. Мені не можна на жаль... 

Майже цілими днями я просто лежала. А Сержик ходив трошки гуляти.
Він вже занудився в цьому місті. Але в мене поки що зовсім не було сил рухатись далі.

Площа недалеко від нашого будинку

Вулички Арекіпи

В останній день ми пішли трошки прогулятися до площі, в 15 хвилинах ходи від нашого будинку.
Я ледь дійшла додому. Але завтра вирішили рухатись далі, в Пуно. 

Наша вечеря. Пюре, консервований тунець. Авокадо, помідор. Як же смачно!