Сніданок в ресторані готелю.

Внутрішнє подвірʼя в готелі

Сьогодні ми вирушаємо в містечко під Мачу Пічу - Агуас-Кальєнтес.
Дістатись до цього містечка можна лише потягом, туди не має дороги, а в місті не має машин.

Потяг коштує мінімум 60$ з людини в одну сторону, в Перу знають як заробляти гроші на туристах.
Альтернативних варіантів не має.

Найвідчайдушні ідуть пішки більше 20км по залізній дорозі від міста Ольянтайтамбо.

Спершу ми їхали автобусом до містечка Ольянтайтамбо близько 2 годин.
По дорозі зробили зупинку на оглядовому майданчику з видом на гори.

На оглядовому майданчику продавали сувеніри.

Мені так сподобалась шапка з альпаками.

Не знаю з якої вовни вона звʼязана, але вона така приємна на дотик і зовсім не “кусається”.

Ми купили мені шапку :)

Я в шапці :)

В Ольянтайтамбо сіли на потяг Агуас-Кальєнтес.

Дорога потягом займає півтори години.

Потяг гарний, зручний,  з великими вікнами.

За вікном - дуже-дуже гарно - високі гори вкриті деревами.

Залізна дорога іде вздовж річки.

Вже в потязі я помітила, що з Сержиком щось не так, він був якийсь не веселий.

Виявилось, що йому зле - нудить, слабкість.

Я подумала, що це так впливає те що ми вже декілька днів живемо на висоті.

Сержик сказав, що всьому виною вчорашній суп… Не знаю.

Ми доїхали до Агуас-Кальєнтес. Дійшли до готелю. Сержик лежить, у нього трошки піднялась температура.
Завтра нам ідти на Мачу Пічу. Пока не знаю як.

Я навіть не пішла прогулятись. Не має настрою.
Зате дописала щоденник. Далі буде… сподіваюсь.  

Потяг до Мачу-Пічу

В потязі

Їдемо вздовж річки серед гір