Перу 2023
Дні 7-14: 26 серпня - 2 вересня
Арекіпа
маршрут: Перу 2023

І так ми "зависли" в Арекіпі. Все пішло не по плану. 


А взагалі чи потрібен план і наскільки жорсткий?

 

Все більш схиляюсь до думки, що в подорожі потрібно бути максимально гнучким.

Подорожі дуже вчать гнучкості. А ще дуже вчать приймати реальність такою якою вона є.

 

Поменше очікувань. Побільше насолоджуватись тим, що є в даний момент.

А якщо насолоджуватись не виходить (а так часто буває) - то значить споглядати за собою зі сторони - чому мене хоче навчити життя?

Чому це все зі мною відбувається?

 

Без болю нічого б не було. Біль як каталізатор життя. Біль як стоп-кран.

Як крайня міра організму (і Всесвіту) нарешті докричатися до нас самих.

Зупинитись. Затихнути. Спитати важливе - чи то в тому напрямі ти живеш?

Спробувати почути себе.

 

Тиждень тому о 5 ранку ми приїхали в Арекіпу.
Було ще темно коли нас висадили з автобусу. В автобусі ми забули ноутбук.


Пощастило, що в Арекіпі в автобус на наше місце сів молодий хлопчина, знайшов ноутбук, написав Сержику.

Ми майже дочимчикували до нашого житла, коли Сержик отримав його повідомлення.
Ми попросили хлопчинку, щоб він попросив водія автобуса почекати на нас.
Дуже швидко ми йшли назад. Йти було хвилин 15.
Розвиднілось. Було холодно.  Тихо.


Забрали ноутбук, подякували (Сержик потім навіть перевів йому гроші).

Перша наша квартира була дуже гарна, величезна (3 спальні і 2 ванні кімнати!), з видом на вулкан Місті який величаво здіймається над містом своїм ідеальним конусом.

 

Вітальня нашої першої квартири. Десь 7 ранку. Ми тільки нещодавно приїхали. 

Вулкан Місті. Вид із вікна спальні. 

Вид з іншої спальні :). Гори. 

 

Вже тоді, в перший день, почувались ми обоє не дуже.
Я думала це просто із-за того, що всю ніч провели в автобусі.

 

Вдень таки вибрались трошки прогулятись.
До центру було не далеко, хвилин 20, але ми ледь дійшли.

Я фотографую.... 

... ось таку гарну будівлю

Шукаємо де поїсти

 

Обміняли гроші. Зайшли в місцеву забігайлівку перекусити.

В центр вела вулиця з великою кількістю простих дешевих закладів харчування. 


Майже всюди було багато відвідувачів, всі місцеві жителі.

Ми зайшли в одну, замовили якусь не дуже зрозумілу страву.
Нам принесли безкоштовний курячий бульон поки ми очікували.
Їжа виявилась не смачною. Хоча на фото виглядає досить гарно.

Те що справа - це (ми так думаємо) курятина в клярі і полита таким солодким соусом, що очі на лоб полізли.

Повертаємось додому

Зайшли в супермаркет. Це все різні види картоплі. З іншого боку ще стільки ж. Ціна дуже різна. Від 30 - 90 грн за кг. 

 

Сержик захворів на наступний день. Я через два дні. 


Весь цей період - один довгий-довгий день.
Вчора їхали в таксі на нову квартиру і я подумала - це місто вже стало для мене як рідне.

 

Щось відбувалось, важко згадати що.
Поки я була в нормі, ходила трошки гуляти.

Гуляю. Вечоріє. 

Помітила, що у них парки закриваються ввечері. Невеличкий парк біля нашого будинку. 

Сержик пʼє Inca Kola. Перуанський виклик Coca Cola. Місцеві її дуже полюбляють. Це для них як національний напій. Схожий на тархун і дюшес одночасно. 

 

Закінчилась наша гарнесенька квартирка і ми почали шукати інші..
Друга квартира - капець. Третя квартира - норм, але не гарно. Про четверту напишу потім.

 

Переїзд між ними з температурою за 38 навіть в таксі здавався майже непідйомним завданням.
Але ж…. Навіть це не могло мене зупинити і залишитись там де не гарно.

Вид з вікон нашої другої квартири. Якась у них хаотична забудова. 

І ще один вид на місто. 

 

Сержик носив мені якусь їжу.
Готував мені кіноа з овочами. Було смачно.

 

До мене приходив лікар. Так все цивілізовано. Лікар з помічником.
Помічник приніс чемоданчик з ліками і всякими інструментами.
У мене отіт і герпангіна.

 

Одного дня Сержик вибрався в центр міста.
Зробив мені фото своєї прогулянки. 

Сержик збирається на прогулянку. Наша третя квартира. 

Головна площа. Арки. 

Католицький собор на головній площі. 

Ринок в центрі міста