
На одному з мостів через річку Адідже побачили такі замочки. Напевно, замочки символізують вічне кохання, а ключі від них кидають у річку.
До Верони ми потрапили зовсім під вечір і зовсім незаплановано. Завра як не любителька міст відмовлялася по ній гуляти, але завр наполіг. І правильно зробив. Чудове місто.
Автомобіль вдалося запаркувати безкоштовно і недалеко від центру.
Читали, що у Вероні можна купити Верона-карт, яка коштує 10 євро і є вхідним квитком до всіх платних пам'яток Верони, таких як руїни римського театру, римський амфітеатр, балкончик Джульєтти тощо. Картка окупається і дуже вигідна, продається в газетних кіосках. Але оскільки ми приїхали зовсім під вечір, картку ми купувати не стали, частково через те, що все вже зачинилося.

На одному з мостів через річку Адідже побачили такі замочки. Напевно, замочки символізують вічне кохання, а ключі від них кидають у річку.



На площі перед амфітеатром повно ресторанчиків. В одному з них усі сиділи з коронками.


Веронський амфітеатр досі слугує місцем проведення різноманітних вистав.

Усі явно гладять голубка.



Вид з набережної

Ціла площа оливкових дерев у діжках



Замок-міст