День 22: 23 жовтня

Спершу в місті намагались поміняти наші останні 100 доларів.

Всі обмінки були зачинені (ранок понеділка....)

Сержик запропонував спитати в магазинчику з сувенірами (він читав, що тут так "працює").

Продавець дуже зрадів нашим 100 доларам, видам нам підготовлену пачку із 100 000 аргентинських песо.

Тепер можна рухатись далі!

Біля льодовика зроблені пішохідні доріжки з гарними оглядовими майданчиками. Є декілька маршрутів.
Ми вибрали один з них.

Я знаю, що фото не передають неймовірності цього місця.

Льодовик величезний, його висота приблизно 50-70 метрів (в різних місцях різна висота).

Вдень поїхали на екскурсію на катамарані.

Катамаран підпливає досить близько до льодовика (з оглядових майданчиків все-таки далеченько, хотілось подивитись на льодовик зблизька).

Я певно очікувала більшого.

Але все одно сподобалось, зблизька ще більше відчувається який він величний.

Крім того було дуже гарне освітлення (нам знову дуже пощастило з погодою!), льодовик був блакитного, а в деяких місцях насичено-синього кольору.

Після катамарану ми знову повернулись в парк, ще трошки прогулялись по доріжкам, вибрали інший маршрут.

Вже був вечір і стало набагато менше людей.
Ми слухали як з гуркотом падають шматки льоду в воду...

Дивне відчуття від цього звуку, відчуття сили силенної.

Ввечері вирішили піти в ресторан.

Знайшли ресторан з дуже хорошими відгуками.