День 6: 19 квітня

Сьогодні ми їдемо гуляти по Ruta de los Volcanes.

Ruta de los Volcanes — це один з найвідоміших пішохідних маршрутів на Ла-Пальмі.
Він проходить уздовж низки вулканів і кратерів. Повний маршрут - майже 20 км, ми пройшли лише невеличку його частину - близько 8км.

Доїхати до початку маршруту - це була ще та пригода. Дорога дуже мальовнича, але не асфальтована і подекуди з величезними ямами.

Декілька раз я думала, що все, приїхали - далі ідемо пішки, але Сержик якось вирулював кожен раз.

Сержик пішов далі на гору, до кратеру вулкана Мартін. А я втомилась і вирішила окремо спускатись до паркінгу. Сержик видав мені яблучко на дорожку і я пішла.

Раптом поблизу мене, майже безшумно, приземлився ворон. Іду далі.

Ворон слідує за мною і знову сідає за метр від мене.
Спершу я подумала, що може десь тут його гніздо і він його охороняє.

Згодом я зрозуміла, що його привабило моє яскраво-червоно яблуко. Мені стало моторошно.

Той ворон був набагато більший за тих, що живуть в містах, принаймні так мені здалось.

У мене була палиця, я подумала, що зможу відбиватись.

Було цікаво чи буде птах їсти яблуко і чи правильна моя теорія, що він переслідує мене із-за нього.

Я відкусила шматок і кинула йому - він із задоволенням його зʼїв.

І тут, звідки не візьмись, високо в небі з’явилася зграя воронів.

Тепер один птах переслідував мене з землі, а зграя кружляла наді мною високо в небі.

Вони голосно каркали і я подумала, що з такою кількістю птахів я точно не справлюсь.

Це певно звучить дуже дивно - як велика людина може злякатись птаха.

Але коли йдеш сама серед лісу і за тобою настирливо летить великий чорний ворон, а в небі кружляють ще десятки таких… Стало лячно.

Я пришвидшила ходу. Птахи високо в небі продовжували кружляти. Ворон продовжував летіти за мною.

Я вирішила, що треба доїсти яблуко, раптом це допоможе. Хоч і не дуже хотілось.

Коли яблуко було зʼїдено, ворон полетів геть.

Зграя в небі ще якийсь час кружляла, але потім теж полетіла кудись по своїх справах.