Подорож до Албанії: День 5

Після сніданку ми зібрали речі й вирушили в напрямку Дурреса. Спочатку ми думали провести кілька годин у Тирані (відвідування столиці країни зазвичай є обов’язковим для більшості мандрівників), але зрештою вирішили пропустити її з кількох причин. Було дуже спекотно, і важко було гуляти містом під палючим сонцем. Прогноз погоди обіцяє дощі за кілька днів, але ми хотіли багато плавати й досліджувати албанські пляжі… (так, море мені подобається набагато більше, ніж міста).

Кам’яна дорога веде до входу в замок, де можна безкоштовно припаркувати автомобіль просто перед входом.

Ми йшли пішки, тож скористалися стежкою, що починається посеред головної дороги (її добре видно, і вона починається зі сходів) та піднімається аж до середини замку. Замок великий, з багатьма цікавими місцями, зокрема церквами, двома мечетями, цитаделлю тощо.

Ми побачили двох черепах на гравійній дорозі, що веде до кемпінгу: одна була маленька, а інша — більша.

Випадково ми знайшли гарне місце для купання з великою кількістю місць для паркування та піщаним пляжем (GPS-координати: 41.2328, 19.5148). Що стосується мене, я не люблю піщані пляжі, але все одно там були море й сонце, тож ми насолоджувалися купанням.

Море там дуже мілке. На пляжі було небагато людей. На горизонті ми бачили місто Дуррес.

Після купання ми вирішили дослідити албанське серце, як назвав його мій друг, і поїхали до замку Баштова. Дорогою було кілька невеликих сіл, з багатьма як гарними будинками, так і недобудованими.

Майже всі недобудовані будинки мали підвішене опудало, яке називається dordolec . Як ви, мабуть, здогадуєтеся, головне призначення dordolec — запобігати заздрості. Я знайшов дуже гарну статтю про dordolec, якщо вам цікаво дізнатися більше про цю традицію в Албанії.

Баштовий замок розташований просто посеред поля, за 12 км від головної дороги.

Від замку залишилися лише стіни, але атмосфера цього місця мені дуже сподобалася. Ми були самі посеред нічого, гуляли по стінах, а потім пили чай із видом на будинки, розкидані серед полів. Точно невідомо, коли було збудовано замок Баштова.

За однією з теорій, його звели венеційці у XV столітті, інші історики вважають, що венеційці перебудували стару фортецю, яка стояла тут із VI століття. У ті часи Баштова була відома як торговий порт і центр експорту зерна.

Сидячи на стінах і п’ючи чай, ми розмірковували, чому західні стіни вищі й новіші за східну. Пізніше я прочитав у wikipedia, що західну частину замку було перебудовано у XVIII столітті. Мабуть, це й є причина різної висоти стін.

Нашим кінцевим пунктом призначення був Берат із його замком, який внесено до списку об’єктів ЮНЕСКО. Ми забронювали номер у Villa LIli, тож доїхали туди, залишили машину, трохи відпочили й вирушили досліджувати місто Берат.

Берат мені дуже сподобався, він такий чарівний і мальовничий, з неповторною атмосферою та білими будинками. Замок розташований на пагорбі.

У церкві Святого Георгія зараз проходить виставка старовинних ікон.

Червона мечеть

Вузька вулиця всередині замку Берат

У замку також є багато традиційних будинків, багато з них покинуті…

Церква Святої Трійці була на реконструкції

Вхід до замку

Після прогулянки навколо замку ми знайшли таверну Lazaro, яку згадували у цьому блозі. Ми смачно повечеряли там, і це коштувало нам 600 леків (4,5 євро) за дві фрикадельки, овочі на грилі та пляшку пива. Гарне завершення дня.

Коли ми закінчили вечерю, вже була непроглядна темрява, і вздовж дороги до замку не було жодного світла. Але ми насолоджувалися гарними краєвидами нічного міста.