Початок

І так, ми зібрались в Андалусію.
Це найтепліший регіон в Європі. І звичайно ми хотіли сонечка і тепла. А отримали?
Сім днів з восьми йшов дощ. І що ще більш прикро, поки ми мерзли в Андалусії, в Дюссельдорфі кожен день було сонячно і +20 градусів.

Враховуючи, що в Андалусії в середньому лише 50 днів на рік іде дощ, ми, можна сказати зловили джекпот.
Або можливість ще раз усвідомити, що дуже часто очікування отруюють наше життя.

Я би хотіла навчитись сприймати реальність такою якою вона є. Дощ так дощ.

Дозволити дощу бути. Дозволити собі бути такою яка я є. І Сержику, таким яким він є.

І напевно поки я не навчусь, будуть у мене в житті такі от подорожі. Як нагадування, як уроки.

Окрім дощу, ми захворіли перед самою подорожжю.

Останній раз ми хворіли більше року тому, і от… Хворіти в подорожі не дуже.

У мене весь тиждень було відчуття ніби я не можу сприймати і відчувати життя на свою повну силу.

Так ніби у мене прикрутили сили і емоції на мінімум. Таке воно - життя. Різне.

Але було багато красивого і хорошого.

Загалом за ці 8 днів ми проїхали 800 км, пройшли приблизно 50 км, покуштували декілька блюд вперше в житті, пройшлись по підвісному мосту на висоті 105 метрів над землею, випили 3 пляшки смачного іспанського вина і купили Сержику новий пасок зі шкіри іспанської корівки :)