День 4: 31 травня

Туристам же пропонують поїздку автобусом. В’їзд до парку платний. Довелося трохи почекати, поки звільниться місце на парковці (цей парк — найвідвідуваніша пам’ятка на Лансароте, я читала, що в пік сезону чекати місця на парковці можна близько години, але нам пощастило більше, ми чекали не більше 10 хвилин)

Практично останніми вскочили у величезний туристичний автобус. Так почалася екскурсія парком. Близько 40 хвилин нас безупинно возили парком в автобусі. Усі фотографії зроблені з автобуса. Навколо, звісно, було дуже красиво.

Але, чесно кажучи, сприймати реальність з автобуса — це не для мене. Не скажу, що ця екскурсія мене розчарувала, ні… Але якось і не особливо вразила. Наші з Волчим самостійні мандри вулканами були куди більш вражаючими (хоч і поступалися красою ландшафту).

Після парку ми вирішили поїхати пообідати в ресторан, про який нам розповідав господар будиночка, в якому ми жили. Але ресторан виявився зачиненим (ресторан пішов у відпустку на тиждень :)

Тож ми пішли в магазин, купили всякого різного для пікніка і поїхали на пляж у Caleta de Famara. Кажуть, у Caleta de Famara найкращий пляж на Лансароте для тих, хто хоче посерфити. Ми просто хотіли поплавати :)

Було хмарно, але поплавали із задоволенням. Після плавання - пікнік на пляжі.

Задоволені й ситі, ми подумали, що саме час відвідати винні заводики, яких тут дуже багато. Просто їдеш дорогою, а по обидва боки тягнуться виноградники, і винні заводики виринають один за одним. Усі вони пропонують тури з дегустацією, по 9 євро з людини. Але ми вирішили, що й так уже достатньо обізнані в плані виноробства і краще купимо просто пляшечку вина.

Так ми й зробили в найпопулярнішому тут на Лансароте винному заводику La Geria. Найбільше острів’яни пишаються своїм білим вином, яке тут роблять із винограду сорту Мальвазія. Його ми й купили.

Забігаючи наперед скажу, що вино ми випили не того ж дня, а здається, наступного.
Вино виявилося хорошим, але щодо співвідношення ціна/смак я б сказала, що ціна надто завищена. Ми купували кілька білих вин на Лансароте (чомусь на Лансароте хотілося саме білого вина, хоча зазвичай ми п’ємо тільки червоне :) - і коштували вони десь удвічі дешевше та, як на мене, були смачніші й ароматніші.

Я думаю така ціна вина на Лансароте зумовлена тим, що вирощувати й збирати виноград тут набагато складніше, ніж у звичайних умовах.

Після “відвідування” винних заводиків (ми зазирнули в 3 найвідоміші), вирішили, що саме час ще раз поплавати. Цього разу обрали пляж Playa Quemada. Спочатку мені там не дуже сподобалося, але було дуже спекотно і дуже хотілося поплавати. Тож ми йшли й ішли. І коли дійшли до іншого кінця пляжу, виявилося, що там дуже чудово. Шкода, що немає фото самого пляжу, лише того місця, де якраз не дуже…