BMW - Tantelbruch - Brachter Wald - Talsperre - Viersen
Дюссельдорф 2021
БМВ, яке ми дивилися в останню суботу лютого, нам дуже сподобалося. Треба було приймати рішення.
І як показувала практика — рішення треба було приймати швидко, бо хороші машини швидко купують.
У неділю ввечері я написала Марії (жінка, яка показувала нам машину) електронного листа про те, що ми хочемо купити БМВ. Переговори про купівлю тривали майже тиждень. З’ясувалося, що машина з Нідерландів — нас це налякало. Мені телефонував директор автосалону і пояснював, що боятися абсолютно нічого.
Невдовзі нам надіслали поштою оригінали документів на машину. А я записалася на прийом у Straßenverkehrsamt — управління дорожнього руху.
У п’ятницю 12 березня було холодно і дуже вітряно. Вольчий поїхав до управління зі мною за компанію. Машину ми вирішили оформити на моє ім’я. Я дуже хвилювалася, як усе пройде, але все виявилося дуже просто і добре.
Задоволена з усіма паперами біля будівлі Управління
Ми трохи постояли в черзі на вулиці. А потім мене запросили всередину. Чоловік, який оформлював машину і перевіряв усі документи, не говорив англійською, але я якось викрутилася — пощастило, що він ставив небагато запитань.
Нам згенерували номер машини. Я сходила на другий поверх управління, де одразу надрукували номери.
Тож за пів години я вийшла з номерами та всіма необхідними паперами.
Дорогою додому з номерами!
★★★
У суботу ми, звісно ж, поїхали за машиною, на поїзді.
Від вокзалу, де ми вийшли, треба було ще пройти пішки близько 3 км. Машинка чекала на нас у холі автосалону.
Вовк біля нашої машини :)
Марія віддала нам ключі, показала деякі нюанси, і ми поїхали…. Погода була не дуже - холодно й похмуро. Ми заїхали на парковку в лісі випити чаю. І спокійно переварювати той факт, що ми вже з машиною.
Фотосесія на парковці
★★★
Наступного дня, у неділю, зранку все небо було затягнуте низькими сірими хмарами. Вовчому не терпілося кудись поїхати, і він умовив мене проїхатися до лісочка Tantelbruch. Поки ми їхали, хмари на очах танули, з’явилися проблиски сонця.
Посеред лісу ми знайшли ялинку з іграшками
Ліс був невеликий, але прогулянка вийшла дуже приємною, особливо радісно було від того, що так несподівано-негадано розпогодилося.
Трохи сосен
Пікнік на сонечку
★★★
На наступні вихідні в суботу було чудове сонце! Вовк знайшов великий ліс Brachter Wald на кордоні з Нідерландами, куди ми поїхали.
До 1996 року це місце використовувалося НАТО як склад боєприпасів. Тут налічувалося близько 200 складських приміщень, 88 км доріг і 15 км залізниць. Це був найбільший склад боєприпасів у Європі. А потім із нього зробили заповідник. І зараз від головного входу йде широка асфальтована дорога. А в лісі досі можна побачити шматки рейок. Як і раніше, трапляються то тут, то там складські ангари та насипи.
Але як же там красиво! Одразу ж при вході нас зустріли високі сосни. Це був перший справжній сосновий ліс, який ми відвідали тут, у Німеччині. Як я зраділа соснам, я їх так люблю.
Чай із нового термоса на оглядовому майданчику
Ми практично одразу звернули з головної алеї. І почали блукати лісом.
Спочатку прийшли на оглядовий майданчик біля водопою тварин. Бачили молодого оленя з ріжками.
Олень прийшов попити
У цьому лісі багато стежок, але більшість із них перекриті дерев’яними шлагбаумами з написом — не ходити.
Але вже дуже хотілося побродити серед сосен далеко від людей, тож довелося не послухатися і піти….
Абсолютно самі десь у глибині лісу
Ми довго блукали. Часто зупинялися випити чаю з печивом. Забрели зовсім у дрімучий ліс, де бачили групу козуль. Ми сховалися від них за соснами, тож вони навіть не одразу втекли. Для мене це було схоже на диво — побачити тварин у лісі.
Серед сосен
Привал
Косулі
Позую біля машини. Ніяк не можу повірити, що вона наша :)
★★★
В останню суботу березня ми поїхали купувати б/в стіл, який Вовчий знайшов на місцевому Олхе.
Стіл виявився такий величезний! Він ледь помістився в машинку.
Ми і стіл
Після цього ми зі столом поїхали трохи погуляти навколо греблі Talsperre.
У Німеччині дуже багато гребель такого типу - тут будують стіну, а вода з навколишніх пагорбів і струмків наповнює водойму.
Біля греблі Talsperre
Ввечері за новим столом
Спочатку було дуже незвично з таким величезним столом. Здавалося, він займає пів кімнати.
Але зараз я вже так до нього звикла, що й не зрозуміло — як ми раніше тулилися за нашим маленьким столиком.
У неділю було похмуро, але я вмовила Вовчого знову поїхати в парко-ліс біля Viersen.
Який виявився приємним і пагорбистим, щоправда, трохи багатолюдним.
У лісі ми назбирали цілий рюкзак шишок — думали покласти їх у стіл під скло.
Пагорби і ліс
Так минув наш березень.
