Вовчий ніс лаванду і хризантеми
Дюссельдорф 2021
Вересень 2021
Meinweg - Schwalmbruch - море в Нідерландах
Дюссельдорф 2021
Маршрут
Майже весь вересень було тепло-тепло. Намагаюся писати щоденник, а в голові раптом спливла нізвідки пісня ДДТ “Що таке осінь”... Сто років не слухала ДДТ.
Жовтіє листя на деревах. Три каштани в нашому маленькому дворику вже майже повністю руді. Стрімко зменшується день, темніє все раніше й раніше. Вздовж дороги розкидані блискучі каштани, так і хочеться назбирати й унести їх додому - а навіщо? - у квартирі вони чомусь одразу тьмяніють…. Увечері пахне димом. Сонце забарвлює хмари у фіолетово-малиновий колір.
І ніби й писати особливо нема про що. Але ж цілий місяць минув.. Цілий місяць - це багато чи мало?...
Перший тиждень вересня ми мали дотримуватися карантину, оскільки повернулися з острова Крит, який Німеччина (за пару днів до нашого повернення) внесла до “червоного” списку.
Після відпустки треба дати собі час повернутися до звичайного життя… Не вистачало моря. Не хотілося працювати. Хотілося пити рецину й їсти солодкі кавуни. Але потім усе неодмінно повертається на круги своя.
***
У першу суботу вересня ми ходили робити тест (щоб звільнитися від карантину).
На зворотному шляху купили квіточки, цілих 9 горщиків - ледве донесли їх у руках.
Садимо квіти!
***
А в неділю (ура, кінець карантину!) ми вибралися до лісу Meinweg National Park. Погода була чудова. Ми вже були в німецькій частині цього лісу. А цього разу Вовчий вирішив завести нас до Нідерландів, і ми побували в голландському лісі.
Саме розквітнув верес! Я давно мрію побачити вересові поля в цвіту.
Йдемо через верескові поля
Рада вересу :)
Верес крупним планом
Відпочиваємо....
***
Один із панеттоне...
Вовчий допомагає мені «підвісити» панеттоне. За правилами він має 8 годин остигати «догори дриґом».
А ще пробую пекти хліб на заквасці. Це потребує багато часу. Трохи втомлююся від постійних думок — у мене ж тісто, його треба перевернути, поставити в холодильник, сформувати буханку, тощо…. Цілий день у голові один хліб :) Треба зробити паузу. Тим більше тут смачний хліб купити взагалі не проблема.
Мої чабатти
***
П’ємо чай з видом на озеро
***
17 вересня, день нашого весілля, цього року вже 11 років. Колега привіз мені вино з Тунісу, дуже доречно, є привід його спробувати. Вино так собі, але сам факт такого подарунка дуже гріє.
Вино з Тунісу в день нашого весілля
***
Нідерланди. Море.
Гріємося на сонечку
Йдемо гуляти до “кінця” пляжу, там де його розрізає канал. За пляжем, через дорогу великий завод, час від часу він викидає в небо страшні сірі хмари диму. З цього боку пляжу багатолюдно, багато ресторанчиків просто на березі, люди гуляють сім’ями з дітьми та собаками. Мені чомусь радісно відчувати себе частиною цього суспільства. Це дивне відчуття — адже я не знаю ні мови цих людей, нічого про їхнє життя. Але всі вони виглядають задоволеними, гарно вдягненими, здається, у них життя вдалося.
Гуляємо вздовж моря. Під ногами купа мушель. Багато красивих смугастих. Ми привеземо кілька додому.
Завод, вітряки
За планом, після пляжу в нас була поїздка до містечка Alkmaar, де ми збиралися погуляти. Але поки ми дійшли назад до машини, зрозуміли, що сил на місто немає. А додому їхати наче ще зарано. Так ми поїхали на другий пляж, Noordwijk. Тут майже все те саме. Тільки немає заводу, платна парковка і чомусь набагато більше людей.
П’ємо каву й ганяємо нахабних чайок, які оточили нас у надії отримати ласий шматочок.
А в неділю Вовчий на цілий тиждень полетів до Києва.
Так і закінчився наш вересень...