День 2: 13 липня

Після сніданку ми вирушили в дорогу. Проїхали через нацпарк Анаґа. Густі крони дерев нависали над дорогою, створюючи затишний напівморок, повністю закриваючи нас від яскравого сонця. Ми зробили пару зупинок, щоб пофотографувати.

На одній із зупинок Вовчий придумав напувати ящірок. Їх тут так багато. Є звичайні сіро-коричневі ящірки, а є красиві канарські ящірки — чорні з синіми переливами на боках. Вовчий бризкав воду на листочки й камінці, а ящірки збігалися та злизували крапельки своїми рожевими язичками. Ми вилили півтора літра води, намагаючись напоїти ящірок, і поїхали далі.

Проїхавши через парк, ми звернули в бік містечка Таганана, до узбережжя. Як ми зрозуміли пізніше, на цій частині узбережжя майже завжди хмари…. Ми хотіли поплавати на пляжі Playa de Benijo, за фотографіями там мало бути мальовничо.

Дістатися туди виявилося непросто. У якийсь момент дорога стала дуже вузькою і круто підіймалася вгору. Ми зрозуміли, що навряд чи знайдемо там паркування. Тож ми припаркувалися за кілометр від пляжу й пішли до нього пішки вздовж узбережжя стежкою.

Пляж трохи навівав смуток… Чорний пісок. Безпросвітні сірі хмари, що зависли просто над нами. Навіть чорні гострі скелі в океані не додавали мальовничості, а ще більше гнітили обстановку. Ми поплавали, трохи посиділи на камінцях. Чорний пісок кумедно прилипав до тіла, і здавалося, що Вовчий у чорних черевичках. Скуштували чудові канарські банани й вирішили їхати далі…

За планом ми мали переїхати гору в центрі Анаги й потрапити на протилежне узбережжя. Дивовижно було, як різко зникли хмари з неба, щойно ми переїхали через гору.

Ми поїхали на пляж Playa de Las Teresitas, який вважається одним із найкрасивіших пляжів на Тенерифе. І це не дивно — замість чорного похмурого піску та сірих хмар тут було все як годиться в найкращих традиціях пляжного відпочинку — сонце, золотистий пісочок і пальми.

Пізніше ми прочитали, що золотистий пісок привезли із Сахари і спеціально побудували хвилеріз, щоб пісок не зносило в океан. Ми трохи поплавали. Тут було дуже вітряно, це трохи порушувало ідилію, і ми зібралися їхати далі. Я встигла вимазатися в піску з голови до п’ят, і Вовчий сказав, що не пустить мене в машину в такому вигляді. Довелося повертатися до моря і ретельно змивати з себе пісок.

Вовчий чекає, поки я змию пісок

Ми вирішили поїхати до кінця вздовж цього узбережжя. Мені було дуже цікаво подивитися, що там. Ми доїхали до маленького сонного села Igueste, але пляж нас там не вразив, і ми поїхали назад, у бік нашого тимчасового дому. По дорозі знову зайшли в супермаркет.

При вході до супермаркету нам поміряли температуру. І попросили одягнути одноразові рукавички.

Вовчий знайшов там тортильї, і ми придумали зробити буріто :) Купили курячу грудку і суміш салату для начинки. А ще купили половину дині.

Буріто вийшли що треба, смакота! Їли їх із пивом.

Увечері Вовчий придумав витягнути на балкон матрац. Ми перетягнули його зі спальні, і я вляглася. Вовчий мене фотографував. Фотографії вийшли дуже смішні.

Потім, коли зовсім стемніло, а на вуличках засвітилися ліхтарі, ми лежали на матраці й дивилися на зірки.

Побачили 3 летючі метеорити.

А потім перетягнули матрац назад у спальню і заснули.