Тенерифе

День 4: 15 липня

Mesa del Mar-El Guincho

Тенерифе

Маршрут

Вранці виявилося, що немає світла. Дуже хотілося кави, але без світла не працювала плита. Ми з’їли залишки дині на сніданок. Наша машина стояла на парковці. Ворота на парковку відчинялися за допомогою електрики. Ми сиділи на балконі й спостерігали, як машина на тій самій парковці не може виїхати. За пів години прийшов хтось із ключиком і відчинив ворота вручну. Ми зібралися й поїхали. Наш шлях лежав до готелю на півдні Тенерифе.

Ми обрали місцеву дорогу, яка проходить через центр острова, повз вулкан Тейде.

По дорозі бачили зарості нашої виткої рослини, яку ми вирощуємо на балконі в діжках. Тут вона поневолила дерева. Звисала з них цілими покривалами.

Ми зупинилися роздивитися її ближче. Рослині тут було добре. Квіточки були величезні, десь удвічі більші, ніж наші. І їх було дуже-дуже багато!

Наша рослина!

Потім ми в’їхали в дуже класний сосновий ліс. Там чудово пахло, як пахне тільки в соснових лісах. Зупинилися на найближчій парковці й пішли трохи погуляти лісом. Уся земля була всіяна величезними голками. Це були не такі сосни, як у нас у Києві, а інші, південні. Крона в них як капелюх, а голки й шишки великі. Я знайшла одну красиву велику неушкоджену шишку, ми привеземо її додому.

Ми піднялися на узлісся, сіли просто на землю і з’їли по смачнючому канарському банану.

І потім вирушили далі в путь.

Дорога була дуже мальовнича. Ми піднімалися все вище й вище. Сосни змінилися чагарником, а невдовзі рослинність зникла зовсім. На одній із парковок був гарний вид на вулкан - він височів над островом - гордовито, велично. А внизу було море з хмар...

Вид на Тейде

Незабаром ми під’їхали безпосередньо до зони вулкана. Навколо були жовто-оранжеві гори, схожі на піщані дюни. Ми зупинилися на ще одній парковці й пішли трохи прогулятися.

Гуляємо, тут навколо все помаранчеве

Від такої кількості вражень трохи втомилися. Уже було близько 14 години, і ми вирішили їхати в готель. До того ж шлях туди був не близький — гугл обіцяв їхати годину.

Дорога повз Тейде

До готелю ми під’їхали близько 15-ї. Це був великий готельний комплекс. На вході нам продезінфікували валізу. Заселення довелося чекати жахливо довго. На ресепшені працювали 4 чоловіки, і всі вони були якісь такі повільні. Ми чекали близько години, зрештою нас заселили.

Нам дістався номер на першому поверсі, без виду (з видом на внутрішній дворик, якого не було видно через те, що біля балкона була висока бетонна стінка)

Сам по собі номер був гарний. У спальні широке ліжко. Вікно маленьке під стелею, виходить у спільний коридор, через що було шумно спати. Загалом це довге заселення зіпсувало мені настрій, а номер ще більше його зіпсував (надмірні очікування завжди все псують). Ми закинули тепле пиво в морозилку. Вовчий готував яєчню. Хотілося їсти. Я нила, що мені не подобається номер.

За пів години ми сіли їсти. Після пива та їжі стало краще.

Ми поїхали на пляж Playa de La Tejita з видом на червону гору.

Там було дуже вітряно, але плавати було приємно.

Пляж на заході сонця

Після пляжу поїхали в супермаркет. Треба було поповнити запаси тортильї (так-так, буріто стали нашою основною стравою в цій подорожі :))

А ще завтра ми збираємося в похід на вулкан Тейде, і нам треба було запастися водою та їжею для походу. Ми купили пиріг із тунцем, пачку печива і дві пляшки води по 1.5 л для гір. А ще курячу грудинку для буріто, канарський ананас і всякої іншої всячини.

Увечері їли буріто з пивом. Було смачно. Намагалися заснути раніше, але не вийшло.