Останній день на Тіносі, містечко Склавочорі
Тінос | Андрос
Весь день до вечора сидимо вдома.
Яскраве сонце. На пляжі буде нестерпно спекотно.
У нас немає парасольки. А в тій бухті, де ми були вчора і куди хочемо поїхати сьогодні, немає тіні. І лежаків немає. Хоча навіть якби й були, я сумніваюся, що ми б захотіли за них платити і на них лежати.
Готуємо сніданок. До нас прийшов місцевий кіт. Теж очікує їжу.
Близько четвертої години вечора їдемо на пляж. Сьогодні вітер відчутно сильніший.
Він навіть збиває з ніг, поки ми спускаємося вузькою стежкою в бухту.
Хвилі сьогодні теж більші. Але, на диво, море значно тепліше.
Мені подобається просто плисти. Спочатку на животі, потім на спині.
Ми знову залазимо на нашу піщану дюну і гріємось на теплому піску.
Наша піщана гора
Людей сьогодні набагато менше. Я сподівалася знову побачити того чоловіка з трьома дітьми. Мені б хотілося ще трошки поспостерігати за ними. Наче зазирнути в чуже життя.
Це як подивитись фільм про життя, якого в тебе ніколи не було або не буде, але ти можеш хоча б на мить зануритись в нього, доторкнутись.
Але вони не прийшли.
Може, я взагалі все вигадала. Може, він теж приїхав до них на пару днів, як колись робив мій тато. І втомлена від відпустки з трьома дітьми дружина попросила його відвезти дітей на пляж, щоб хоч трохи побути насамоті.
Сержик придумав скочуватись з нашої піщаної гори. Дивовижне відчуття. Спочатку намагаєшся контролювати швидкість, а потім розслабляєшся і просто котишся як колода, а наприкінці, коли зупиняєшся, мозок у шоці. Мені подобається це відчуття, трохи схоже на ту межу, коли починаєш втрачати свідомість — вже не в повній свідомості, але ще й не зовсім без неї.
На вечерю купили в кулінарії в супермаркеті запечений баклажан із фаршем і салат із великої квасолі. На диво було дуже смачно.
Наша вечеря
А після вечері, коли вже зовсім стемніло, ідемо гуляти нашим мікроскопічним селом Склавочорі. У центрі села церква з дзвіницею. А навколо — мурашник із біленьких будиночків, половина з яких занедбана.
Цікаво, що буде з цими містечками через сто років? Чи виживуть вони?
Сержик вивчає один з покинутих будинків
Вуличка в Склавочорі
