Бухта
Тінос | Андрос
День 4: 31 серпня
Тінос, мармуровий карʼєр і неймовірно гарний пляж Маллі
Тінос | Андрос
Маршрут
Не знаю, чому мені не спиться.
Я не можу заснути до четвертої ранку. П’ю какао, вийшло дуже смачно.
Я знайшла в кухонній шафці какао-порошок і консервоване молочко.
На вигляд бляшана банка схожа на згущенку, але всередині рідке молоко за смаком дуже нагадує пряжене.
Це був хороший день, навіть не було часу написати. Тож пишу наступного дня.
Вранці їдемо в маленьку бухту зовсім поруч з нашим будинком. Я знайшла її вчора, коли гуляла до мису. В бухті лише ми. Вона вдало захищена від вітру. Море прохолодне, чисте і майже без хвиль.
Після обіду Сержик придумав нам маршрут і не зізнається, куди ми прямуємо. Ми їдемо досить довго, через невеличкі містечка з білими будиночками. Через гори. На гірських схилах із каміння викладені тераси, тільки там нічого не росте.
Мені починає подобатися Тінос. Він такий розмірений, тихий. Тут мало туристів, взагалі мало людей і машин.
Гори Тіноса
Ми звертаємо на ще вужчу дорогу, яка невдовзі перетворюється на ґрунтівку. Крутими серпантинами спускаємося до моря. Я думаю, що ми їдемо на пляж, але виявилося, що не зовсім так.
Сержик паркується біля старого заіржавілого шлагбаума. На стіні намальований знак "кірпіч" — в’їзд заборонено. На маленькому майданчику перед шлагбаумом стоїть ще пара машин, одна з них з австрійськими номерами. Мені здається, я вже бачила вчора цю машину, в ній був молодий хлопець, сам.
Перелазимо через шлагбаум і йдемо широкою ґрунтовою дорогою. Невдовзі я розумію, що це занедбаний мармуровий кар’єр. Мармур тут зеленого кольору.
Кар’єр
Мармуровий куб
Мені здається дивовижним, що мармур утворюється внаслідок метаморфізму з вапняку. Який, у свою чергу, утворюється з решток мушель і коралів. Не знаю, чому мене це так дивує.
Щоразу, коли я дізнаюсь щось таке, щось нове, я розумію, як мало я знаю про цей світ. Але ці знання такі швидкоплинні — на жаль, я багато чого забуваю з часом. Але саме в цей момент, коли я щось зрозуміла або хоча б на мить наблизилася до розуміння, всередині мене ніби щось розширюється. Усвідомлення того, наскільки дивовижно все влаштовано в природі.
Ми проходимо повз будиночок із забитими вікнами. Навколо валяються старі іржаві знаряддя праці.
Заходимо в саму глиб кар’єру. Тут дуже незвично - мені це нагадує каньйон. Навколо високі мармурові стіни, абсолютно гладкі.
Дійшли до самого кінця кар’єру. Сержик по драбинам заліз на "другий" поверх.
Сержик досліджує кар’єр, забирається по хиткій дерев’яній драбині на другий рівень. А я сиджу в старенькому кріслі і спостерігаю. Як добре.
Сержик позує в моєму кріслі
Повертаємось до автівки і їдемо ще трохи далі ґрунтівкою. Приїжджаємо в маленьке рибальське село на краю мису. Тут дуже красивий пляж із білими камінчиками.
Пляж Маллі
Човники
Вечоріє. Дорога додому займає майже годину. Повертаємось коли вже зовсім стемніло.
Готую вечерю