Дорога до пляжу Балос
Крит 2021
День 10: 29 серпня
Платаньяс - пляж Балос
Крит 2021
Маршрут
Сьогодні наш останній повноцінний день відпочинку, завтра ми летимо додому. Зранку йдемо на сніданок у кафе при готелі. У нас тут включені сніданки, три види сніданку на вибір. Учора ми замовили сніданок з яєчнею — мені зовсім не сподобався. Сьогодні трохи краще — смачненькі тости з сиром і м’ясцем та йогурт з медом і горіхами.
Після сніданку йдемо робити тест на Ковід — тест обов’язковий для в’їзду до Німеччини. Пощастило, що біля нашого готелю є щось на кшталт клініки, де роблять тести. Тести тут, звісно, лише назва — нам роздрукували результати через 2 хвилини після того, як взяли мазок (при тому, що за правилами треба чекати хвилин 15–20 :). Зате тепер у нас є папірець із результатом.
Знову пів дня сидимо в готелі, сьогодні вже не через апатію, а просто так. Ми зрозуміли, що нам подобається приїжджати на пляжі під вечір, коли вже мало людей, не так спекотно і м’яке сонце, що заходить.
Під вечір вибираємося на пляж Balos. Доїжджаємо до крайнього села на заході, звідти починається 8 км дуже мальовничої ґрунтової дороги.
На схилах гір пасуться овечки
Популярність пляжу можна оцінювати за кількістю відгуків у Гугл Мапс (у пляжу Балос 10 тисяч відгуків, тоді як у будь-якої іншої бухти близько 100-200 відгуків). А ще — за кількістю машин на парковці :). Нам назустріч їхала довга вервечка машин. А ще десь за півтора кілометра від парковки почалися припарковані автомобілі! Півтора кілометра припаркованих машин!
Не дуже зрозуміло на фото, але ось так виглядає півтора кілометра запаркованих машин :)
Спершу, коли я побачила кількість коментарів до цієї бухти, мені взагалі розхотілося туди їхати. Але, прочитавши захоплені коментарі (“Найкращий пляж у моєму житті!”, “Рай на землі” тощо), стало цікаво, і ось ми тут :)
Тут справді дуже красиво. Високі гори оточують бухту з білим піском. До бухти досить крутий спуск, дорогою є оглядовий майданчик, з якого відкривається чудовий краєвид.
Стежка на пляж Балос
Вид зі оглядового майданчика. Сонце саме сховалося за хмарку. Фото не дуже передає красу місця.
Продовжуємо спуск
Дійшли!
На парковці ми зрозуміли, що забули в готелі наш пакет із купальниками та масками. Тому йдемо до самого кінця бухти, де вже зовсім немає людей. З одного боку вузький піщаний перешийок, а з іншого кам’яні брили відділяють ліву частину бухти, утворюючи морську “калюжу”.
Як і очікувалося, тут дуже мілко, рівень води мені трохи нижче колін. Ми трохи хлюпаємося, але на такій глибині не дуже комфортно плавати.
Збираємося плавати в «калюжі»
Одягаємося і йдемо гуляти по камінню, навколо “калюжі”. Мені дуже подобається стрибати з каменя на камінь. У кам’яних заглибленнях знаходимо соляні відкладення.
У складних місцях навіть є містки між камінням
Сольові відкладення в заглибленнях каменів
Йдемо по камінню!
По камінцях доходимо до перешийка. Тут навіть є рожевий пісок :) З одного боку все та ж дрібна калюжа, з іншого боку - хвилі. Ми обираємо хвилі :) Хоч тут теж мілкувато, але все ж краще. Трохи гойдаємося на хвилях. Людей уже майже немає.
Рожевий пісок
Карабкаємося вгору піщаною дюною, тут ще є трохи сонця. Сідаємо перекусити персиками, але вони зовсім не смачні.
У піску ростуть кущики з дуже пахучими фіолетовими квіточками. Ми вирішили (судячи із запаху та вигляду), що це чебрець. Збираємо трохи для чаю :)
Дюни
Збираю квіточки для чаю
А потім у дорогу додому. Кінець…