Висновок

Перечитавши щоденник, мені на якийсь короткий мить перехотілося його публікувати. Я подумала, що часом я якось незграбно викладаю свої думки, моїх знань недостатньо, щоб цікаво розповісти про щось, я пишу те, що мені здається важливим на даний момент. Фотографії не передають краси тих місць. А словами не висловити всі ті почуття, які були в мені…

Мені спала на думку асоціація, що мій щоденник — це дім. Читач бачить дім зовні, бачить, як він побудований, бачить садочок біля дому, віконця з віконницями, штори на вікнах, димар і флюгер на даху. За виглядом дому можна зробити якісь висновки про людину, яка там живе. Можна навіть зазирнути у віконця й побачити кімнати всередині дому. Камін, диван, килим, люстру, картинки на стіні. І здається, що ти ще більше знаєш про людину, яка там живе. І щось буде правдою, а щось ні. Адже ми бачимо все і всіх крізь призму самих себе. І як би я не старалася описати свій дім, показати, як він виглядає — все одно щось залишиться за зачиненими дверима…