Баталья
Португалія 2020
Вранці було сонячно й так приємно. Ми снідали з видом на сад на майданчику біля нашого будинку. Ділянка при денному світлі виявилася набагато більшою. Тут навіть є невеликий басейн.
Волчий часто любить говорити, коли я вагаюся — “Давай не відступати від намічених планів”. Я не завжди з ним згодна, але ретроспективно розумію, що дарма ми відступили від намічених планів і залишилися тут ще на одну ніч.
О 12 ми виселилися з будинку, і нас поселили в звичайний двомісний номер (наш просторий королівський будинок таки виявився заброньованим, як і обіцяв букінг). Номер виявився непоганим, але маленьким і нічим не примітним, тож заради нього, звісно, не було сенсу тут залишатися. Але вже як є.
До цього часу на небо швидко набігли хмари, стало сірo. Волчему весь ранок дзвонили по роботі. Ми поїхали в містечко Batalha, там знаходиться великий монастир.
Монастир дуже красивий. Але, мабуть, у нас був не той настрій, або просто такий день — якось не зайшло. Я думала, ми підемо погуляти всередині монастиря. Але у Вольчого скоро знову був дзвінок із Ванею. І ми лише трохи побродили навколо та зайшли безпосередньо в сам костел, куди пускають безкоштовно.
Залишок дня я сиділа біля басейну на лежаку й гуляла в саду, а Вовчий працював. Знайшла в саду дерево хурми. На дереві було багато фруктів, але всі не дозріли до кінця. Під деревом теж було багато фруктів, але всі побиті й напівзгнилі. Але мені таки вдалося знайти одну ідеальну хурму на землі — цілу й стиглу :)
Під вечір знову виглянуло сонце і відразу ж, як тут як тут, з’явилися полчища таких самих дрібних, але дуже противних мух, які атакували нас у лісі. Дивно — чи то зараз такий сезон, чи то це така мушина область....
Зате завдяки сонечку покращився настрій. Мухи прогнали мене з лежака, і поки не стемніло, ми вирішили з’їздити в Batalha ще раз. Але крім монастиря в містечку було робити визначено нічого — воно виявилося якимось надто пересічним і непривітним. Ми трохи поблукали вулицями, просто хотілося походити в останніх променях сонця. І поїхали додому.
По дорозі додому ми заїхали в супермаркет. Купили нам гарний невеликий килимок у передпокій і шматок тканини (яку тут продавали на кілограми) — Вовчий хоче накрити нею наш диван, щоб він не бруднився.
