День 6: 6 жовтня

Мені тут дуже подобається. Завдяки закритості бухти тут майже немає хвиль. Вода така ж холодна, але Вовчий знову довго плаває. А я вигадала собі розвагу. З розбігу залітаю у воду і пірнаю. На цьому пляжі виходить такий трюк, бо одразу є нормальна глибина, на відміну від учорашнього пляжу, де було дуже мілко. Мені дуже подобається це відчуття — вибігати з холодної води на сонце. Шкіру ніби пронизують мільйони голочок, і по всьому тілу розливається тепло та легкість.

Поступово після 5-6 забігу у воду тіло, мабуть, таки звикає до температури води, і я навіть трішечки плаваю.

Ми гріємося, п’ємо чай із термоса, а потім знову плаваємо. А потім ідемо гуляти вздовж берега. Тут дуже красиво. Урвисті скелі.

Доходимо до наступної бухти. Тут узагалі ідилія — майже немає людей. Спускаємося вниз крутою стежкою. Я знову забігаю й вибігаю з океану. Вода чомусь здається холоднішою, ніж у попередній бухті, а може, ми просто сильно нагрілися, поки гуляли.

Ми грілися, потім знову трохи плавали. Я була вся в піску з голови до п’ят. До бухти так ніхто більше й не прийшов, і крім нас там було ще від сили 6 людей. Це був один із найкращих пляжів… Чиста прозора блакитна вода. М’який теплий пісок, на якому було так приємно лежати. Тиша. Умиротворення.