День 16: 20 листопада

Після Керака Вовчий пропонує повернутися ще раз до Мертвого моря, пошукати інший дикий пляж. Хмари на диво розсіялися, виглянуло сонце і здається, що ми навіть зможемо поплавати, якщо таки знайдемо підходяще місце. Про всяк випадок купуємо в придорожньому магазині пляшку з водою, щоб змити солону воду після моря.

До моря ми їдемо тією ж дорогою, що їхали вчора до Керака. Вчора на той час уже стемніло і ми не бачили, як тут красиво. Зупиняємося пофотографувати.

Ми знаходимо красивий дикий пляж на морі приблизно через 10 км після повороту на трасу, яка йде вздовж моря. Сіль починається задовго до кромки моря, здається, ми йдемо по морському дну.

Вздовж узбережжя багато бухточок, здалеку ми бачимо, як одну бухту зайняло йорданське сімейство. Ми прямуємо до сусідньої бухти, як же добре плавати, ми тут зовсім одні. Вода тепла і чиста. Після плавання ще довго ходимо і розглядаємо соляні відкладення, як красиво! Ми не можемо надивитися на дивовижні форми, створені природою.

Час біля моря промайнув як мить, і знову захід сонця, сутеніє. Мертве море знаходиться приблизно на 400 метрів нижче рівня моря, берег моря — найнижча точка на планеті. Ми перевіряємо це за допомогою GPS — і таки так, навігатор показує висоту — мінус 404 метри.

У нас попереду 200 км і дві з половиною години шляху, сьогодні і завтра ми ночуємо в Акабі. Ще близько пів години їдемо в променях призахідного сонця дуже мальовничою трасою вздовж моря. А потім продовжуємо шлях у суцільній темряві.

В Акабі в нас гарний готель, номер із балконом і дуже класним видом на море. Вечеряти йдемо до ресторану. Замовляємо два “пироги”, один із куркою, інший з якимось іншим м’ясом. І кальян :)