Йорданія 2021

День 13: 17 листопада

Джераш

Йорданія 2021

Маршрут

Сьогоднішній день присвячений стародавньому місту Гераса, попереднику сучасного Джераша. З балкона нашого готелю видно руїни стародавнього міста, але він такий великий, що до центрального входу ми приїжджаємо на машині.

Вид з нашого балкона на руїни

Вид з нашого балкона на руїни

Щоб потрапити в саме стародавнє місто, треба пройти через дуже нав’язливих торговців сувенірами. Вони буквально перегороджують дорогу, намагаючись продати свій товар. Такого більше ніде не було.

Арка Адріана при вході

Арка Адріана при вході

Ми не дуже любимо стародавні міста. Мені здається, що мізерні знання з історії не дають нам повною мірою проникнутися ними. Я багато разів намагалася запам’ятати всі ці епохи й імперії, але в мене все змішується в голові в якусь кашу. Ймовірно, нам потрібен не нудний гід, який зміг би нас зацікавити.

Повільно гуляючи Герасою, ми розмірковуємо над цим, над нудьгою і над тим, навіщо ми тут. Намагаємося сфотографувати красиву велику ящірку, але вона спритно ховається між камінням.

Колони в Герасі

Колони в Герасі

Головна вулиця

Головна вулиця

Намагаємося щось зрозуміти

Намагаємося щось зрозуміти

Красивий шматок колони

Красивий шматок колони

Ще колони

Ще колони

День 13: 17 листопада
Театр. Театри мене завжди зачаровували, їхня форма і сидіння.

Театр. Театри мене завжди зачаровували, їхня форма і сидіння.

Вовчий знаходить кумедну рослину, “Божевільний огірок”. Смішну назву рослина отримала через те, що під час дозрівання її плоди вибухають, вистрілюючи насінням зі слизом. Вона росте тут серед кам’яних плит.

Бешений огірок

Бешений огірок

Вовчий зацікавлений старим краном. Залазить у нього і фотографує приладову панель (і забуває в крані свій телефон). Я тим часом знаходжу старий зразок пилки. Пилка для різання каменів із використанням водяного колеса.

Вовчий у крані

Вовчий у крані

Пила для різання каменів використовувала енергію води

Пила для різання каменів використовувала енергію води

Все ж таки є щось чарівне в цих стародавніх містах. Особливо на заході сонця.

Все ж таки є щось чарівне в цих стародавніх містах. Особливо на заході сонця.

У Джераші два театри. У другому театрі Вовчий виявляє, що забув свій телефон у крані. Поки Вовчий ходить по телефон, чекаю на нього на теплому камені. Вечоріє. Ми втомилися. І Вовчому знову починають телефонувати по роботі, тож ми рушаємо до виходу.

Їдемо в супермаркет, хочемо купити щось на вечерю. Купуємо консерву з тунцем і тортильї. Уже зовсім темно. Вовчий пропонує трохи пройтися Джерашем, ми хочемо знайти овочевий магазин. По дорозі в м’ясній крамниці бачимо тушу верблюда. Видовище не для мене.

Туша верблюда в м'ясній крамниці

Туша верблюда в м'ясній крамниці

До нас чіпляється хлопчик-жебрак, просить грошей. Хлопчик дуже настирливий, хапає мене за руки й одяг. Я лякаюся й ігнорую його, а Вовчий бере його за руку, тож вони так і йдуть разом вулицею. Мені страшно, а Вовчому, здається, весело від усієї цієї ситуації. Незрозуміло тільки, як тепер відчепитися від хлопчика. Вовчий пропонує повернутися в супермаркет, це була хороша ідея. Побачивши магазин, хлопчик виривається й тікає. А ми застрибуємо в машину й їдемо в готель.