Бекпекінг в Індії: День 13

Ми вирішили встати о 7-й ранку. Але коли ми вже були готові виходити, почався дощ. З нашого вікна ми бачили пагорб Гірнар, укритий темно-сірими хмарами. Ми вирішили ще трохи поспати й почекати, поки дощ припиниться.

Минуло кілька годин, поки дощ не вщух, і ми вирішили поїхати на пагорб Гірнар. Перед автобусною станцією було багато тук-туків, але всі вони хотіли не менше ніж 100 рупій за поїздку до пагорба Гірнар. Зрештою, мій друг умовив рикшу довезти нас туди за 60 рупій. Це була наша найдовша поїздка на тук-туку, пагорб Гірнар виявився далеко від міста. Тож ми дуже подякували водієві й заплатили йому 70 рупій.

Я не очікував, що там є так багато чудових храмів — вирізьблених у камені з різними сценами, орнаментами та фігурами тварин.

Було близько 12-ї години, коли ми почали підніматися на пагорб Гірнар. Багато людей поверталися назад… Хмари майже зникли. Погода була гарна й не надто спекотна.

Підйом був чудовим — далеко від галасливих вулиць і натовпів. Десь на 1500-му кроці ми відчули перші ознаки втоми. На 2000-му кроці ми випили води й трохи відпочили.

Після цього таблички з номерами сходинок зникли, і десь на 3000-й сходинці ми дісталися величних джайнських храмів.

Храми так дивовижно оздоблені білими куполами. Храми відкриті для відвідувачів, але вони зачиняються о 3-й годині дня, тож ми зайшли лише до одного.

Ми піднялися вище й побачили захопливі краєвиди на храми. На той момент ми вже були досить втомлені, але несподівано прекрасні пейзажі надихнули нас іти далі.

Ми піднялися ще трохи вгору і сіли перепочити та поїсти печива. Потім ми продовжили підніматися все вище й вище до найвищої точки Гірнара. Ми відвідали всі храми, окрім останнього — ми були дуже втомлені, у нас не вистачало часу, і ми вже побачили багато дивовижних храмів. Тож ми вирішили повернутися. Ми так і не зрозуміли, скільки сходинок подолали.

На зворотному шляху з нами познайомився приємний доброзичливий індійський чоловік. Виявилося, він приїхав із Мумбаї та відвідував Гірнар понад 15 разів — він сказав, що для індусів це священне місце.

Спуск зайняв у нас менше часу, хоча ноги відчували сильну втому. До автобусної станції ми дісталися на тук-туку за 50 рупій. Ми повечеряли в кафе, де подавали тхалі; це було дешевше, ніж учора (80 рупій замість 120). Їжа була доволі смачною, але атмосфера — так собі. Краще б я не бачила, як вони миють тарілки ....