Сьогодні день народження мого друга, але цей день виявився найгіршим відтоді, як ми приїхали. Тут майже нема про що розповідати, і навіть немає фотографій цього дня.
Поки ми чекали на автобус до Бхавнагара, ми знайшли маленьку крамничку з різними дуже привабливими солодощами. Ми купили трохи, і я сказав, що це буде торт.
Ми довго добиралися до Бхавнагара, приїхали ввечері, сонце вже майже сховалося, а готелю ми не забронювали (бо на booking.com та подібних сайтах їх небагато). Щоразу в такій ситуації я відчуваю певну безпорадність — приїхати ввечері в незнайоме місто, де на тебе ніхто не чекає, навіть у найдешевший готель... Я не люблю такі ситуації й починаю дуже нервувати, хоча багато мандрівників пишуть, що звикли шукати готелі на місці. Тож ми пішли шукати готель.
Першим був готель Sun 'n' Shine, доволі гарний, але дорогий (2300 рупій за номер). Потім ми побачили вказівник до Hotel Vijay Palace, і мій друг запропонував подивитися його. Готель розташований на 2-му поверсі похмурої будівлі. Індійська жінка на рецепції повідомила нам, що є один вільний номер за 800 рупій. Номер був нормальний, нещодавно відремонтований, з новими меблями. Але атмосфера була так собі: галасливий коридор, повний індійських чоловіків. Ми вирішили піти подивитися інші готелі.
Ми дісталися до готелю Blue Hill, де номер коштував 1500 рупій. Поруч із Blue Hill є ще один готель — не пам’ятаю назви — будівля, що здавалася покинутою й була в поганому стані, але двері були відчинені, і там на рецепції сиділи двоє хлопців. Коли ми запитали про номер, вони покликали свого боса — приємного доброзичливого чоловіка, який знав столицю України. Він сказав, що номер коштуватиме 600 рупій, і попередив, що все дуже старе — але ми вирішили подивитися.
Номер був жахливий. Через великі вікна, вкриті шаром пилу, світло ледь проникало всередину, фарба на стінах здулася й обсипалася — це все, що я встиг помітити за кілька секунд. Другий номер був ще гірший, і ми вирішили втекти з цього богом забутого місця. Ми вирішили повернутися до Vijay Palace, але коли дісталися туди, жінка на рецепції сказала, що останній вільний номер щойно забрали.
Однак, коли вже здавалося, що настав час впасти у відчай, жінка сказала, що може віддати нам свою кімнату за ту саму ціну. Ми погодилися. Кімната була тут же, за рецепцією. Жінка дала нам чисті простирадла, ковдри й рушники. Ми купили банани та трохи печива на вечерю, бо в місті Бхавнагар не було де поїсти....
Отак ми й відсвяткували день народження мого друга — сидячи в дивному готелі, дивлячись фільм про Мекку та ївши індійські солодощі… Завтра ми поїдемо до Палітани.