Мандрівка з рюкзаком Індією: День 15

Ми прокинулися о 4-й ранку через шум у коридорі готелю. Спати було майже неможливо, але ми лежали в ліжку, чекаючи світанку.

Ми виселилися приблизно о 7-й ранку й пішли на автобусну станцію. Автобус до Палітани відправляється за пів години — сказав індієць у касі. Ми не могли зрозуміти, з якої платформи відправлятиметься наш автобус, адже всі вони були позначені індійськими цифрами.

Автобус запізнився на 15 хвилин. Коли автобус прибув на платформу, натовп індійців оточив автобус і його двері. Люди кидали сумки у відчинені вікна, займаючи місця. До того часу, як мій друг застрибнув у автобус, усі місця нібито були зайняті. Однак згодом виявилося, що два місця все ще вільні, тож ми з радістю сіли.

Дорога до Палітани з Бхавнагара дуже розбита. Ми сиділи в задній частині автобуса й постійно підскакували на вибоїнах. Через деякий час прийшов контролер, і ми купили квитки — за 66 рупій. Ми прибули до Палітани за півтори години.

Ще через дві години ми дісталися вершини пагорба. Там було багато джайнських храмів, зібраних у комплекси. Спочатку ми пішли до одного з комплексів, де було багато паломників. Там пахло трояндами — паломники використовували їх у своїх ритуалах. Люди викладали рис у деякі орнаменти просто на підлозі. На площі перед головним храмом грали музиканти. Усі були привітні й гостинні, хоча ми й вирізнялися з натовпу.

Ми ще не вирішили, що робити далі після візиту до Палитани, тож, коли вийшли з автобуса, ми сіли в тук-тук і поїхали на пагорб Палитани з нашими рюкзаками — це було не найкраще наше рішення :)

Палітана з її більш ніж 800 храмами вважається найсвятішим місцем у джайнській спільноті. Щороку тисячі паломників приїжджають до Палітани, щоб відвідати її храми.

Підйом тут набагато легший порівняно з Гірнаром. На півдорозі ми сіли перепочити й випити води. Ми йшли повільно, насолоджуючись рідкісними тихими моментами в Індії та прекрасними краєвидами. Усе тут було більш цивілізованим, ніж на пагорбі Гірнар — по дорозі не було ні мавп, ні продавців води та печива. Жінки підмітали кам’яні сходи, які були щонайменше вдвічі ширші, ніж у Гірнарі. На узбіччі не було сміття. Однак водночас це місце позбавлене певного невловимого шарму, притаманного Гірнару.

Після того, як ми посиділи й поспостерігали за людьми, ми пішли до інших місць. Ми втомилися від підйому з рюкзаками, тож вирішили відпочити й поїсти печива.

Після довгих пошуків ми нарешті знайшли чудове місце, щоб перекусити — з видом на озеро та нижній комплекс храмів.

Ми повернулися до міста на тук-туку. Було вже пізно повертатися до Бхавнагара, та й ми не хотіли туди їхати — нам не сподобалося це місто та його готелі, тож ми зайшли до готелю навпроти автобусної станції Палітани. Номер був досить дешевий (500 рупій), але в поганому стані, хоча ми вирішили там зупинитися. Там були старі меблі, не було гарячої води й брудні стіни. Але великі вікна та сонячне світло робили кімнату навіть затишною.