Бекпекінг в Індії: День 4

Дивитися у вікно не вийшло. Я прокинувся, бо мій друг тихо покликав мене десь неподалік.

- Ваааааааааай, прокидайся. Ми прибули!
- Прибули???
- Так, я й сам не міг у це повірити. Але ми майже на місці.

На диво, якщо ми мали прибути приблизно о 11-й ранку, то чому я так міцно сплю?

Мій друг розповів, що коли він прокинувся, спершу перевірив навігатор і з’ясував, що ми вже неподалік нашого кінцевого пункту — Джайсалмера, а потім подивився у вікно й побачив пустелю та каравани і дуже здивувався.

Поки ми запихали спальні мішки та взувалися, потяг зупинився.

Яскраве сонце залило станцію. Ура, нарешті потеплішало! Після прохолодного Делі було так приємно зануритися в тепло Джайсалмера. Ми вирішили піти до готелю пішки — він був за півтора кілометра від залізничної станції.

Ми йшли широкими дорогами, навіть із тротуарами.

Джайсалмер, також відоме як «Золоте місто», розташоване в самому серці великої індійської пустелі — пустелі Тар. Воно отримало своє прізвисько через жовтий колір будівель, зведених із пісковику.

Ми забронювали готель «Mystic Jaisalmer» неподалік від головної пам’ятки Джайсалмера — золотого форту. Коли ми прибули до готелю, нас попросили піднятися на терасу з чудовим видом на форт (ресторан на даху з чудовими краєвидами — популярна особливість серед місцевих готелів), де нам подали безкоштовний вітальний масала-чай.

Тераса була дуже гарною, сонячною й теплою, ми лежали на матрацах, розкиданих там на підлозі, і не помітили, як провели там кілька годин. Я читала журнал, мій друг серфив в інтернеті.

Пізніше ми вирішили піти до міста, де знайшли вхід до форту, але вирішили залишити огляд форту на наступний день.

Ми опинилися на головному базарі, де люди продавали красиві шкіряні сумки, туніки, овочі та фрукти. До речі, Джайсалмер славиться своїми шкіряними сумками, виготовленими з верблюжої шкіри.

Через деякий час ми випили чаю з печивом і вирішили повертатися додому. Дорогою додому ми купили банан, а в кондитерській ми купили чотири кульки — традиційні індійські солодощі — гулаб джамун.

Ми повечеряли в ресторанi на даху нашого готелю. Ми замовили різні види індійського хліба — роти та наан, а також смажений рис бір’яні. Бір’яні — популярна страва в Індії, хоча походить з Ірану. Її готують із рису, спецій, овочів, а в невегетаріанському варіанті — з м’ясом: куркою або бараниною.

Усе було дуже смачно, а атмосфера на терасі — дуже приємною.