Балангода - Маскелія
Шрі Ланка, 2018
Вранці було сонячно й спекотно. Уночі хтось (чи то птах, чи то бурундук) з’їв наші банани, які ми залишили на балконі. Тож вівсянку їли просто зі згущенкою.
Спочатку хотіли доїхати до села Nallathanniya, звідти починається стежка на Пік Адама.
Дорога була звивиста, дуже вузька й із крутим поворотами. Коли на шляху траплявся автобус, доводилося повністю зупинятися й з’їжджати на узбіччя, автобус займає всю дорогу. Добре, що транспорту тут зовсім небагато, автобуси трапляються рідко.
Дорога в горах серед чайних плантацій
Зате яка тут мальовнича дорога! Я, звісно, знала, що на Шрі-Ланці вирощують чай, але не очікувала, що в таких кількостях! Тут навколо гори, і на всіх схилах росте чай. Можна запросто ходити серед чайних плантацій, якщо є бажання. Це навіть крутіше, ніж виноградники у Франції та Італії.
Чайні пагорби
Чай
Квітуче дерево
Після обіду небо знову затягнули темні хмари і почав накрапати дрібний дощ. Поселень уздовж цієї дороги майже немає. Тому коли ми доїхали до невеликого села, вирішили зайти перекусити й відпочити, раз випав такий випадок.
У кафе продавали смачні пиріжки. Ми замовили чай із пирогами. Пироги виявилися на диво всі смачні й різні. Зовсім не солодкі, дуже духмяні з різними спеціями.
Поки пили чай, пішла сильна злива. Ми зраділи, що так вчасно заскочили в кафе. Дощ повністю не припинявся, але коли допили чай, став помітно меншим. Ми поїхали далі. Дощ то посилювався, то трохи стишався, щоправда ненадовго. У якийсь момент знову почалася злива, і ми сховалися під ґанком будинку.
Коли дощ знову став меншим, ми проїхали дорогою трохи назад, туди, де бачили табличку про продаж чаю. Чай продавали в дивній напівзанедбаній будівлі. Тут було кілька видів чаю. Ми купили кілограм чаю. І тут знову хлинув дощ.
Навпроти будівлі, де продавали чай, ми побачили тук-тук-хлібовоз. На Шрі-Ланці трапляються тук-туки, переобладнані так, що за водієм замість сидінь розташовується така прозора ”шафа” для хліба.
Видно, це був дім тук-тука, де він “заправлявся” свіжою здобою. Ми купили ще булок у цьому тук-туку. Продавець чаю заварив нам чай. Їли булки з чаєм і чекали, поки дощ ущухне. Булки виявилися просто смачнющі, ще теплі, посипані цукром. Тож довелося під дощем бігти за добавкою :)
Але він не вщухав. Час хилявся до вечора. Їхати в темряві не хотілося. До запланованого села ще 28 км. Тож ми допили чай, подякували доброму продавцеві й поїхали далі.
Почалася злива. Промокли до нитки. На мопеді в мокрому одязі холодно.
У найближчому селі, до якого було 5 км, ми так і не знайшли готель. Довелося під зливою їхати ще 8 км до наступного села.
У селі Maskeliya з великими труднощами знайшли готель. Нас поселили в якомусь напівпідвальному приміщенні. Тут тхне каналізацією. Зате є гаряча вода. Усі наші речі мокрі. Не знаю, як ми поїдемо завтра в них, вони ж тут точно не висохнуть.
