Рибна вечеря
Наступного дня серфили лише вранці, бо хвилі зовсім зіпсувалися і Вовчий не захотів їхати ввечері у Велигаму. Увечері ходили на наш пляж у Міріссі. Пляж тут непоганий, плавали аж до настання темряви. Плавати, коли хвилі такі плавні й невеликі, — саме задоволення.
Я зрозуміла, що тут на океані години заходу сонця — мої найулюбленіші. Освітлення завжди різне, але таке красиве. Людей на пляжах значно менше. А вдень під палючим сонцем дуже спекотно, і сонце ніби випалює частину барв.
Потім на нас чекала дорога до Морагалли. Ми проїхали 90 км, загалом дорога була вдалою, втомилися лише під кінець. Дивно, що дорога зовсім не здалася мені знайомою й нудною, незважаючи на те, що ми вже їхали нею, я лише кілька разів згадувала: "так, ми тут уже були".
У Морагаллі ми думали пожити в тому самому будинку художника, де вже жили. Однак у нього виявилося зайнято. У нас залишався ще один варіант — похмуруватий готель просто на пляжі, який ми виявили того разу (і керуючий був готовий здати нам кімнату за 15$). Але коли ми прийшли поцікавитися вільними номерами, замість керуючого ланкійця нас зустріла біла жінка, мабуть із Європи. Вона повідомила, що її кімната (а фактично це була темна комірчина) коштує 45$ і торгуватися, звісно, не була налаштована.
Я подумала, що доведеться нам їхати кудись далі, бо того разу ми з трудом, абсолютно випадково, знайшли кімнату (усі готелі тут коштують дорого). Вовчий звернув у вузький провулок. Я запропонувала зупинитися й обдумати наші подальші дії. Але Вовчий усе їхав і їхав цією розбитою дорогою. І ось ми вперлися в стоянку тук-туків, а за нею пляж і океан. І тут вибіг звідки не візьмись дядечко і питає — вам потрібна кімната. Ми синхронно закивали (я в шоці від того, як цей дядечко з'явився так вчасно, ніби чекав на нас) і він повів нас угору сходами показувати свої апартаменти. Кімната була чудова, величезна спальня з величезним балконом, і до всього ще й кухня з балконом (з якого в маленьку щілину між сусідніми будинками було видно океан). Я одразу ж подумала, що зараз він назве чималу суму. Так і було, але Вовчий якось умовив його здати нам це житло всього за 18$ на день. Так ми й залишилися тут жити на дві ночі.
