Рибалки на пляжі
Пляж тут виявився дуже цікавим. В одному місці тут утворився природний басейн — завдяки стіні з коралових рифів. Вийшла лагуна без хвиль (вони розбивалися об риф і не докочувалися до берега).
Ми плаваємо по черзі, тому що боїмося залишати наш рюкзак у номері, носимо його з собою. І на пляжі по черзі хтось плаває, а хтось стереже рюкзак. Спочатку я пішла плавати, а потім Вовчий.
Вовчий повернувся дуже-дуже задоволений із маскою в руках і розповідає: “Уявляєш, я плавав на спині і тут поруч почув, як хтось фиркнув. Я дуже здивувався, бо поблизу нікого не було. Вирішив озирнутися і тут побачив під водою величезну черепаху! Я швидко вибіг на берег, узяв напрокат маску і пішов шукати черепаху. Черепахи довго не було видно, а потім я знову її знайшов. Вона така величезна! Я там плавав один із черепахою, а потім я взявся за її панцир і вона мене катала. Уявляєш!”
Очі Вовчого сяяли. “Он бачиш, люди збираються купками” — показав він на людей у воді з масками, — “мабуть, вони теж знайшли мою черепаху і тепер на неї витріщаються. Іди, іди, і поки не знайдеш черепаху, не повертайся”. Я взяла маску і вирушила на пошуки черепахи. Вовчий мав рацію — люди у воді з масками полювали за черепахою. Черепаха виявилася реально величезною — десь метр завдовжки. Незабаром люди відстали від черепахи, тільки ми з якимось хлопчиком продовжили за нею плавати. Це було так прикольно — плавати за такою велетенською істотою. Під її пузом плавали якісь рибки, мабуть, у них із черепахою симбіоз. Час від часу черепаха опускалася на дно і їла водорості. А потім спливала на поверхню, висовувала голівку з води і дихала. Потім знову продовжувала плавати.
Ми посиділи на цьому пляжі ще трохи, я сходила вдруге подивитися на черепаху. Вдруге її ледь вдалося відшукати. Віддали маску і пішли гуляти.
