Варан власною персоною
Шрі Ланка, 2018
День 20: 7 лютого
Елла - Рекава
Шрі Ланка, 2018
Маршрут
Вранці настав вирішальний момент — куди ж ми їдемо далі?…
Спочатку ми планували поїхати на східне узбережжя. Вовчому ця ідея не дуже подобалася, а мені було дуже цікаво порівняти два узбережжя і взагалі дослідити щось новеньке. Але було кілька «але»… По-перше, там зараз не сезон, що це означає не зовсім зрозуміло — начебто дощі й океан не дуже підходить для плавання. По-друге, туди досить далеко їхати, щоб просто подивитися, як там справи.
Коротше кажучи, ми вирішили повернутися туди, де вже були. Просто відпочити й поплавати. Східне узбережжя — це цікаво, але так ми ризикуємо не поплавати.
Хотіли доїхати до Тангалле, але Вовчий запропонував знайти готель трохи раніше, біля пляжу, на якому ми ще не були. Так ми опинилися в Rekawa….
По дорозі ми їли рис і карі в красивому ресторанчику ВВС Шрі-Ланки. За сьогодні ми проїхали рекордну відстань на мопеді за цю подорож — 150 км за день. Двічі нас зупиняла поліція… Усе повторюється, але сьогодні вони виявилися більш поступливими. Відпускали нас без скандалів і досить швидко.
У Рекаві зупинилися в першому ж готелі, в який вирішили зайти подивитися.
Біля готелю дорогою пересувалася така тварина, варан. Дивовижна тварина, вона так смішно повзає і висовує свій роздвоєний язик.
Вовчий просить підійти до варана, щоб було зрозуміло, якого він розміру. Я побоююся.
Номер похмуренький, але ми втомилися і хотілося просто нікуди більше не їхати й нічого не шукати. Вирішили, що на одну ніч і такий готель згодиться.
Залишили речі. З’їли манго, яке купили дорогою. Манго виявилося дуже смачним, просто ідеальним! Продавець сказав, що це привізні манго, тому вони такі дорогі й знайти стиглий складно.
Потім поїхали на пляж. Тут дуже дивно, усе таке дике. Дороги ґрунтові. Купа живності. Мені якраз дуже хотілося чогось такого нетуристичного.
Зустріч з океаном була неймовірною. Це був найкрасивіший пляж з усіх, що я бачила на Шрі-Ланці. Чистісінький пісок, пальми. Безлюдний. А освітлення… Воно було абсолютно незвичайне. Ми прийшли, коли сонце сідало за горизонт. Це неможливо передати ні словами, ні фотографіями… Я просто завмерла й не могла повірити, що може бути так красиво. Мені здалося, що це якась інша планета. Тут було так багато простору. Океан був дивовижного свинцевого кольору. Хмари були так низько, і вони були такі різні та різнокольорові. Сонячний диск став просто величезним, коли торкнувся води. Ми пішли гуляти по піску. Лежали на скелях і слухали хвилі. Уже хоча б заради цієї миті ми не дарма повернулися на це узбережжя.
Чарівний океан
Захід сонця
Увечері купили щось на кшталт густого кефіру з буйволиного молока, його тут усюди продають у глиняних горщиках. Зробили на вечерю йогурт, додали туди згущенку і банани. Вийшло непогано, але повторювати не хочеться….