Насправді все почалося 30 вересня. Було 5:40 ранку, ще зовсім темно. Ми бігли на поїзд до Перемишля.
Поїзд перевершив усі очікування. Правда, ми купили квитки у вагон 1-го класу, бо у вагонах 2-го класу всі квитки розкупили (у вагоні другого класу не так круто, але теж добре). Дуже зручні крісла, нормальний туалет, багато місця для ніг і навіть є вай-фай.
До Перемишля поїздом 9 годин їзди. Прибули майже без запізнення. Кордон пройшли швидко і без проблем.
У Перемишлі купили в касі квиток до Кракова. У нас було 2 години часу, і ми вирішили піти погуляти містом. Лише вийшли з будівлі вокзалу — а там так красиво. Зазвичай біля вокзалів рідко буває добре. А тут красиві будиночки, тиха вуличка. А далі ще краще. Складно описати це словами. Але чомусь Перемишль мене дуже вразив. Я йшла як зачарована, озиралася навколо, а довкола — куди не глянь — красиво. Вовчий каже — ти ніби в Європу вперше потрапила.
І так, точно, враження саме таке — ніби мене приголомшила краса цього маленького містечка. Я чомусь думала, що тут буде убоге містечко — чого можна чекати від прикордонного населеного пункту. А ні.
І ось ми вийшли на головну площу міста. Тут людно. Ярмарок, продають усякі вироби, сири, мед. Купили дуже смачне морозиво. Дешевше, ніж наша українська Ласунка, незрозуміло з чого зроблена, і в сто разів смачніше… На диво, за смаком майже як італійське.
Тепер лише усвідомила, що немає жодної фотографії з Перемишля. Коли особливо добре, зовсім не хочеться фотографувати.
До Кракова доїхали за 3 години на місцевій електричці. Тут в електричках ”купе” із 6 посадкових місць. У нашому купе їхали жінка зі Стрия і хлопець із Самбора — обидва на заробітки. Загалом зараз у Польщі дуже багато українців — усюди чути нашу мову.
У Краків приїхали о 10 годині вечора. Купили квиток на електричку до аеропорту. Годину тинялися вокзалом. Головний вокзал у Кракові класний — тут знаходиться великий торговий центр, але в цей час усе вже було зачинено.
До аеропорту на електричці 20 хвилин. Дуже швидко і комфортно. В аеропорту в цей час чомусь нікого немає. Лише нечисленні ті, хто чекає, як ми. Таке відчуття, що літаки тут не літають уночі. Перший рейс був близько 5 ранку. Ми знайшли м'якенький диванчик і намагалися поспати.
До Марракеша летіли авіалініями Ryanair. Вилетіли вчасно. Літак нормальний, тільки дуже-дуже простий, навіть крісла не відкидаються.
У Марракеш прилетіли о 11 ранку. Уся дорога зайняла трохи більше доби.
По прибуттю взяли напрокат машину. Ми забронювали її заздалегідь у Києві. Усе пройшло добре. Нам дали сіренький Фіат Панда. Маленька симпатична машинка. Усередині комфортніше, ніж наш логанець.
На вулиці спека. Без кондиціонера їхати нереально. До нашого пункту призначення, містечка Ессуейра, 200 км. Жахливо хочеться спати. Ми вже добу практично не спимо. Очі просто злипаються. Увесь час розповідаю Вовчому якісь дурниці, щоб самій не заснути і йому не дати заснути. Десь через 30 км знаходимо супермаркет. Класний великий магазин. Купили води (що може бути краще за воду після поїздки в літаку!), і багато всякої всячини — чай, каву, фрукти, багет. У цей час у магазині майже нікого немає, ми одні ходимо між рядами. Дуже багато товарів із Європи. Купили німецький шампунь.
Багато консервованого тунця місцевих виробників (ціни приблизно в 2 рази менші, ніж у нас). Купили 4 консерви, я його так люблю, що готова просто так їсти без нічого.
А ще тут дуже дешеві оливки, кілограм смачнющих оливок коштує близько 80 грн.
