Тетуан
Ми трохи поблукали цими вуличками. А потім повернулися в медину. Усі писали, що медина тут “справжня, жива”. Але насправді медина тут — просто базар. Народу було тьма, не проштовхнутися. Купили два манго.
Марокко, 2018
День 27: 27 жовтня
Шавен - Тетуан
Марокко, 2018
Маршрут
Вранці дощ припинився, але щільні хмари не відступали. Вони закутали гори навколо Шавена, мов ковдра…
До Тетуана ми приїхали вдень. Запаркувалися біля воріт медини, і до готелю пішли пішки.
Було похмуро і якось тоскно. І, можливо, це в нас був такий настрій, або все якось так не склалося, але Тетуан нам зовсім не сподобався.
Ще дорогою до готелю ми запримітили недобре. Після Шавена, в якому була ідеальна чистота, тут усе здавалося убогим і брудним. На вулицях повсюди валялися недоїдки, які із задоволенням поїдали коти. Усі будинки були обшарпані, а люди похмурі.
Готель виявився під стать місту - у холі на столі був якийсь хаос із брудного посуду, повсюди валялися якісь брудні речі і взагалі здавалося, що ми потрапили не в готель, а в чийсь дуже не прибраний дім. Життєрадісний старенький на ресепшені запропонував нам гашиш для підняття настрою і повів показувати номери. На вибір було два номери - один на даху, інший на другому поверсі. Той, що на даху, нам сподобався більше, і ми вибрали його.
Номерок був невеликий. Але зате там був величезний телевізор на всю стіну. Не знаю вже, з якою метою вони його тут повісили. До телевізора додавалися колонки і навіть DVD-програвач. А ще тут жив дуже милий сірий кіт.
Ми випили чай на нашому даху і пішли гуляти.
Поза межами медини містечко дуже нагадувало Європу. Гарні вулички з білими будиночками, віконця з віконницями, кав’ярні з літніми терасами
У медині Тетуана
Погода зовсім зіпсувалася, пішов дрібний дощ.
У медині перебувати було дуже важко. Ми вирішили піти перекусити. Я вичитала в інтернеті про кафе, де роблять смачні тако (шаурма по-мексиканськи :) і ми вирушили туди.
Місто не тішило. Варто було лише відійти від центру, як на вулицях з’явилися групки якихось загадкових особистостей. Я вкотре згадала Шавен. Наскільки в безпеці я там себе почувала, навіть коли ми блукали вночі!
Попри дуже дивне розташування (десь на околиці міста) кафешка виявилася дуже цивільним закладом. Там було досить людно, причому всі відвідувачі були явно марокканцями. Ми замовили тако і шаурму. Тако мені дуже сподобалося.
Тако
Здійснили ще одну невдалу спробу прогулятися мединою. Але за пів години блукання вулицями, які нагадували торгові ряди на базарі, ми здалися.
Одна з небагатьох тихих симпатичних вуличок у медині
На кожному кроці тут продавали печиво. Печиво в Марокко продають поштучно, а не на кілограм як у нас. Ми накупили всяких різних печивок і пішли в готель.
Дивилися фільм “Глибоководний горизонт” на нашому більшому телевізорі. Їли гранати й пили чай із печивом.
Марокканське печиво