Айт-Бен-Хадду - Уарзазат
Марокко, 2018
Касба, так у Марокко називають фортецю. Вранці ми поїхали до касби в селище Tamedakhte, всього за пару кілометрів від готелю, в якому ми жили. Не встигли ми припаркувати машину, як одразу з’явився “гід”. Цікаво, що часто навіть якщо таким ось нав’язливим “гідам” прямо кажеш, що гід тобі не потрібен, — вони лише кивають у відповідь — “ок, ок”, але все одно продовжують ходити за тобою по п’ятах. Це, звісно, напружує. Вовчий каже, що треба намагатися любити всіх людей. А в мене не виходить.
Касба в Tamedakhte
Касба в Tamedakhte — це суцільне розчарування. Маленька й нікудишня фортеця. Ще, звісно, зіграло роль те, що вчора ми побували у чудовій фортеці, і я все потай сподівалася, що тут буде щось хоч віддалено схоже на вчорашню красу. Але ні.
Всередині касби
Після цього поїхали до однієї з найвідоміших пам’яток у Марокко — ксару Айт-Бен-Хадду. Ксаром у Марокко називають укріплені міста. Однойменне селище невеличке й складається переважно з готелів, ресторанів і сувенірних крамниць. Як завжди, щойно припаркували машину — знайшлися охочі запросити нас до свого магазинчика або показати дорогу до ксару. Ми, як завжди, відмовляємося і йдемо в бік ксару — його чудово видно з дороги, он він займає весь пагорб.
Думаю, що популярність ксару Айт-Бен-Хадду пов’язана з тим, що тут знімали дуже багато фільмів. Дивувало, що вхід безкоштовний. Ксар — справжнє містечко з вузькими вуличками та помешканнями, які тепер використовуються як сувенірні магазини.
Одна з вуличок у ксарі Айт-Бен-Хадду
Усі вулички ведуть угору, до цитаделі ксару на самій вершині пагорба. Звідти відкривається вид на село та околиці.
Дуже багато туристів, їх привозять сюди цілими автобусами. Щоб розминутися на вузьких вуличках, доводиться перечікувати вервечку людей. Уперше в Марокко я бачу стільки туристів.
Цитадель
Вид із вершини пагорба на село
Після Айт-Бен-Хадду їдемо в Уарзазат. По дорозі робимо невеликий гак і заїжджаємо на заправку, де знімали американський фільм “Пагорби мають очі” (2006). Цього фільму ми не бачили (це жахастик), але було дуже цікаво подивитися на справжні декорації до фільму. Заправку побудували спеціально для зйомок. Виглядає вона абсолютно як справжня (тільки трохи занедбана) заправка.
Заправка з фільму
Мені дуже сподобалося, так кумедно побувати у фільмі. На заправці зберігся магазин, у якому досі недоторканими стоять старі американські продукти — горішки, консерви, гірчиця.
Старі машини на заправці. Камені на вантажівці — з пластмаси
Декорації до фільму жахів
Магазин на заправці
Вовчий за імпровізованою барною стійкою
Усе це вражає, ніби ми потрапили в машину часу. (Увечері в готелі вдалося на найнижчій якості подивитися онлайн початок фільму “У пагорбів є очі”, дуже вже було цікаво, як це все виглядає у фільмі. Фільм, звісно, знімали не лише на цій заправці, але він якраз починається ось тут. Дивовижне відчуття — бачити у фільмі те, де був кілька годин тому. А ще дуже кумедно, що у фільмі це місце — пустеля в Америці. )
По дорозі до Уарзазату проїжджаємо кіностудію “Атлас”. Вона вважається найбільшою у світі за площею. Зараз це місце стало популярною туристичною пам’яткою, за 10$ кожен охочий може потрапити на територію кіностудії та поглянути на декорації. Під час нас приїхав один невеликий автобус із туристами.
Ми вирішуємо не йти. Через паркан видно частину декорацій — літак і спортивну машину. Думаю, відвідування кіностудії могло б стати цікавим, якби туди йти з хорошим гідом або принаймні після перегляду фільмів, які там знімали.
Кіностудія "Атлас"
В Уарзазаті у нас справжній готель, є ресепшн і можна розрахуватися кредитною карткою. Кімнатка непогана, як завжди дуже мало світла. Але навіть є фен. Увечері вибираємося в центр міста на машині в пошуках магазину. Знаходимо невеликий “супермаркет”, поповнюємо запаси води, консервів. Купуємо дуже смачне манго і камамбер.
