Ко Ланта
Азія 2016
Забігаючи наперед, скажу, що день народження у мене вийшов чудовий, такий, як я хотіла — довгий і насичений. Удалося якось уникнути тієї дивної гіркоти, яка зазвичай виникала в Києві наприкінці дня народження — що ось і промайнув черговий день, день мого народження. Але про все по порядку.
Вранці ми поїхали в подорож на кораблі островами — це найпопулярніша екскурсія тут на острові, продають її на кожному кроці. Я читала про неї ще в Києві й тоді ж вирішила, що дуже хочу поїхати, хоч вона й коштує дорого — 40$ з людини. І тоді я придумала, що буде чудово поєднати таку подорож і мій день народження.
Майже о 9-й ранку імпровізоване таксі по-тайськи забрало нас із готелю й привезло на пристань, звідки й почалася подорож.
Наш біленький корабель паркується біля пірса — перша зупинка на чудо-острові
Спочатку нас привезли на приголомшливий острів із такою кількістю риб, що в мене просто очі розбігалися. Усі кольори веселки, різних розмірів, вони плавали поодинці або цілими зграями. Я намагалася запам’ятати їх усіх, але це було абсолютно неможливо.
Тут і були помічені міріади рибок
Були там і смішні рожеві рибки, які намагалися на нас нападати, виглядали вони дуже грізно - мабуть, щось охороняли. Нам дали 40 хвилин часу, що виявилося дуже мало, я тільки увійшла в смак - як уже треба було бігти на корабель.
По дорозі морем розкидані красиві скелі (або пагорби?), вкриті рослинністю. Дуже мальовничо.
Потім ми плавали біля скель, але там було не дуже красиво - тому що було дуже глибоко. Але ми запливли трохи далі від усіх і знайшли дуже красиві корали, різної форми та розмірів.
Вовчий на кораблі
Потім ми припливли до ще одного острова, де знову було повнісінько риб. Ми там плавали цілу годину, принаймні так сказали наші гіди, але година промайнула як мить. Вода була тепла, ми повільно-повільно пливли й розглядали такий неймовірний підводний світ.
Їм. Після плавання завжди дуже хочеться їсти :)
"Вхід" у печеру там, де дядечко з прапорцем — у той тунель треба було пливти
А потім нас повезли в “печеру”, яка знаходиться всередині острова. Острів, як бублик, оточений неприступними скелями, але є тунель, завдовжки 80 метрів, яким треба проплисти (самому, без човна, тунель вузький) і тоді потрапляєш у круглу лагуну. Шкода, що немає фотографій, бо треба було плисти, щоб туди потрапити. Але це було дуже цікаво.
Назад ми пливли в суцільній темряві, такій найтемнішій темряві, коли не видно навіть обрисів. Вовчий тримав мене за руку і якось плив зі мною. Не було страшно, просто дуже незвично. А потім, коли ми випливли на світло, вода здавалася смарагдовою, дуже красиво.
Ось такий у нас був корабель
На цьому й закінчилася наша подорож, було трохи шкода, я б ще поплавала, але всі інші люди явно втомилися - усі вляглися спати, хто де. Нас, до речі, цілий день чимось годували: фруктами, печивом, рисом із куркою.
Мій подарунок. Запечатано надійно.
Нас привезли в готель. І настав довгоочікуваний момент — відкриття подарунка-мандрівника, з яким ми весь цей час їздили. Вовчий його дуже красиво запакував, і я все ламала собі голову — що ж може бути там, усередині такої дивної упаковки, до того ж вона дивно пахла цукерками — але це суперечило всій мислимій логіці — навіщо мені коробка цукерок у Таїланді…. І ось настав момент розкриття.
Подарунок зсередини
Мій нюх мене не підвів - всередині й справді були цукерки, але це ще не все, що там було. Найцінніше сховалося під цукерками. Вовчий подарував мені телефон, айфон :) Він дуже класний, маленький, дуже зручно лежить у руці, дуже приємний на дотик - корпус металевий. Хотілося айфон якось увімкнути, але без сім-картки він не хотів запускатися в роботу. Треба було якось обрізати мою сімку.
Запитала на ресепшені де таке можна зробити, дівчина підказала, що в головному селі острова є магазин з мобілками і там хлопці таке роблять. Поїхали туди, це не дуже далеко, кілометрів 7 від нас.
Моя картка київстар виявилася дуже старого зразка і не підлягала обрізці в принципі. Хлопець-продавець дивувався скільки їй років і з якої ми приїхали країни з такими допотопними картками. А картці вже років 8 напевно…. Дуже вона в мене давно. Вирішили спробувати обрізати сімкарту тревелсім, хлопець лякав, що це ризиковано - тому що вона теж якась дивна і там виходило дуже впритул. Але ми все-таки ризикнули її обрізати. Майже тремтячими руками вставили сімкартку в айфон - і о диво, телефон запрацював і зв'язок є - сімка працює! Купили хлопцеві пиво - він так старанно нам усе зробив.
Вечірній пляж і вогні ресторанів
Повернулися в готель, змили з себе солону воду й поїхали на пляж. На пляжі повно ресторанів і барів.
Наш святковий вечеря. Піца в Таїланді — це розкіш.
Ми зайшли в один із ресторанчиків. Виглядав він красиво, столик із видом на море, скатертина, свічки на столах. Замовили піцу й пиво. Піца нагадувала піцу хіба що формою, що, звісно, цілком очікувано. Ми вже давно зрозуміли, що їсти піцу в Азії практично заборонено, але ж день народження не щодня… І так хотілося чогось іншого, крім рису та пад таю.
Загалом-то піца по-тайськи була навіть смачною.
Потім пішли дивитися на шоу з вогнем, там же на пляжі - захопливе видовище. Перший хлопець був якийсь зовсім нікудишній, у нього все валилося з рук, зате наступні хлопці таке влаштовували з цими вогняними палицями - що просто дух захоплювало. Вони так швидко рухалися, що навіть неможливо було простежити, що вони робили.
Уже зовсім вночі повернулися в готель, я встановила вайбер, мою першу програму на айфоні - заради того, щоб подзвонити татові :)
А потім лягла на ліжко і провалилася в сон, навіть толком не пам'ятаю, як я заснула.
