Мандалай
Азія 2016
Сніданок у готелі, як завжди, був до 9 ранку, довелося встати рано. Сніданок не дуже порадував — їсти було особливо нічого. Це таке дивне відчуття — коли їжі багато: всяка вермішель, супи, — але саме тобі нічого з цього не хочеться. Я не уявляю, як можна таке їсти зранку, але майже всі люди якось їдять. Вовчий знайшов дві останні яєчні, ми зробили собі тости з джемом.
Після сніданку ми взяли напрокат велосипеди — тут вони безкоштовні в готелі. Велосипеди старенькі, без передач, зате з гальмом.
На дорогах у М’янмі панує хаос, багато перехресть без світлофорів, і першими їдуть ті, хто сміливіший. Але в принципі поїздка на велосипеді виявилася навіть кращою, ніж я думала. Невдовзі ми виїхали на широкий проспект, де було аж три смуги і менше машин — там взагалі їхати було одне задоволення.
Почали з відвідування королівського палацу. Вхід туди коштує ні багато ні мало — 10 доларів, але цей квиток дозволяє також відвідувати й інші пам’ятки в Мандалаї та в окрузі. Палац оточений красивими стінами та ровом із водою. Довжина кожної стіни — 2 км, усередині величезна територія. Але лише частину займає королівський палац — решту там становлять якісь бараки, схожі на будинки військових або просто людей.
Королівський палац - будиночки
Королівський палац був майже повністю знищений під час Другої світової війни, а в 90-х роках побудували копію того, що тут колись було. Тут багато однотипних дерев’яних будиночків. Ось так виглядає королівський палац згори, з оглядового майданчика — майже як іграшковий.
Ми на оглядовому майданчику. Шпиль вежі королівського палацу.
Будиночки при ближчому розгляді
Поки гуляли почав накрапати невеликий дощик. Після палацу ми вирішили поїхати до монастиря Shwenandaw - це єдина споруда з королівського палацу, яка пережила війну і збереглася в оригіналі. Зараз її перенесли на пару кварталів від самого палацу. Я дуже хотіла подивитися на нього - тому що ті небагато фотографій, які я бачила, мене зачарували.
Але щоб усе це краще засвоїлося, вирішили перекусити, та й дощик було б непогано перечекати десь. Зайшли в кафе, замовили рис і курку з горіхами кеш’ю - ми таке куштували кілька разів у Таїланді. Тут усе було смачно, але на відміну від Таїланду курка з горіхами була просто суха, без підливки, як це всюди готували в Таї.
Курка з горіхами кеш’ю — горіхів не пошкодували.
Поки їли, дощ припинився і навіть виглянуло сонце. Ми сіли на велосипеди й поїхали до монастиря.
Їдемо до монастиря
Тепер цей дім називають монастирем, а раніше там жив сам король. Дім повністю побудований із тика, він повністю дерев’яний. Видовище справді дивовижне. Коли я розповідала про нього Волчему, він якось скептично поставився, але коли сам побачив на власні очі — був просто вражений. Усе ходив навколо та примовляв: “Нічого собі який дім”.
Тиковий будинок вражає уяву
Я не уявляю, скільки треба часу, щоб вирізати все це з дерева - там стільки дрібних деталей, це просто заворожує - волосся у дівчини, грива у коня, пір’я птаха, пелюстки квітів, вирази облич у воїнів…
Найдрібніші деталі
Дім
Деякі фігури вже зовсім постаріли, ледь розрізняються контури того, чим це було. У деяких місцях видно, що прикріпили нові фігури — мабуть, на заміну зовсім старим. Але нові фігури зроблені так само майстерно, що помітно, що вони нові, лише при найближчому розгляді. Та в іншому будинок просто пронизаний старовиною: скрипучі дерев’яні двері, тріщини в дереві, вимиті багаторічними дощами. Усередині будинку все теж дерев’яне — тикові колони, різьблена стеля.
Після тикового будинку сил залишалося все менше, але ми ненадовго зазирнули в нічим не примітну будівлю-монастир по сусідству і потім поїхали до двох пагод, одна з яких називалася “Найбільша книга у світі”. Я спочатку неправильно зрозуміла цю назву і подумала, що там зберігається якась найбільша книга, а потім виявилося….
"Сторінки" буддійського писання
Навколо позолоченої ступи розташовано близько 800 білих маленьких “вежечок”. У кожній стоїть щось схоже на обеліск, на якому вирізано частину буддійського писання. І так у кожній вежечці по обеліску, на якому написано сторінку з буддійської книги, а всі разом вони складають книгу — тому це й найбільша у світі книга.
Зовсім втомлені ми покотили назад додому. Як же добре, що ми на велосипедах — як це все обійти пішки, я взагалі не уявляю. Усе таке масштабне і на карті здається, що недалеко — але насправді все дуже навіть далеко.
