Баган
Азія 2016
Встали рано, ще не було 7 ранку. Зібралися, поснідали й пішли брати напрокат електричний велосипед - він зовні дуже схожий на мопед, тільки легший і їздить на акумуляторах. І ще виявилося, що він набагато повільніший, наш екземпляр їхав не більше 20 км на годину.
Лише виїхали із села, і по обидва боки дороги почалися храми. Ми під’їхали до одного більшого. Перед входом до будь-якого храму треба обов’язково знімати взуття. Обходити ступи треба за годинниковою стрілкою, що ми й зробили.
Вид із секретного даху
До нас причепилася якась тітонька і показала цегляну споруду прямокутної форми за межами храму, сказала, що там є драбинка нагору і звідти гарний краєвид. Потім виявилося, що вона продавчиня сувенірів і в них тут така фішка — показувати туристам різні секрети, а потім заманювати у свою сувенірну крамницю. Купувати ми в неї нічого не стали, а за драбинку подякували — звідти й справді був гарний краєвид.
Вовчий на електровелосипеді
Ми побували в десятку храмів, піднімалися по драбинках і дивувалися незвичайним краєвидам, обходили храми всередині, їздили полями, навіть утікали від собак.
Один із найвражаючих храмів
Храми меншого розміру, різноманітної форми
Вид здалеку
Часом до 12-ї сильно почало припікати сонце, і ми поїхали додому. По дорозі зупинилися попити чаю з пиріжками. А ще заїхали на вокзал купити квитки на поїзд до Мандалая.
Спеку пересиділи в готелі. Я поспала, а Вовчий попрацював. Увечері поїхали дивитися на захід сонця. Виїхали ми запізно, і часу особливо не було. Куди їхати ми теж не встигли придумати, тому все вийшло експромтом, але в результаті вийшло добре. Ми мчали дорогою, а потім помітили храм трохи осторонь, на другому поверсі храму сиділи люди й явно чекали на захід сонця. Як дістатися до храму було не зовсім ясно, тому ми звернули на першу-ліпшу стежку і помчали полем, зрештою таки доїхали.
Захід сонця
Встигли практично в останні секунди. Людей було доволі багато, але вони не дуже заважали. Здавалося, відбувається якесь таїнство, усі завмерли, говорили пошепки й чогось чекали… Було красиво, хоча й була імла і не було такого яскравого світла, як це буває на морі в ясний день або навіть у Києві — коли небо стає неймовірно красивого фіолетового кольору. Тут просто сонячне коло плавно опустилося за горизонт і одразу настали сутінки.
Після заходу сонця всі роз’їжджаються по домівках
Після заходу сонця ми майже одразу поїхали додому, бо було страшно, що сяде наш велосипед.
Увечері ми намагалися осмислити побачене за день. Баган — незвичайна пам’ятка в усіх сенсах і насамперед у плані сприйняття. Відчуття від побаченого й пережитого ніби розмиті, не зосереджені в якомусь певному моменті часу. Храми всі схожі, але всі дуже красиві. Та краса полягає в тому, що їх багато. Кожен окремий храм не так вражає, як коли дивишся звідкись згори на море шпилів від башточок….
Це схоже на велику картину, на яку треба дивитися здалеку, бо зблизька вона перетворюється просто на набір мазків. Храми — як мазки пензля, всі схожі, але кожен по-своєму унікальний, адже неможливо зробити два абсолютно ідентичні мазки.
