День 4 22 січня

Наш шлях пролягав до невеликого селища неподалік від популярного місця Ао Нанг. В Ао Нанзі житло або жахливе, або дороге, тож ми вирішили жити тут, а в Ао Нанг їздити на мопеді.

Наш готель виявився симпатичним, з балкончиком, кондиціонером, холодильником. Щоправда, нас знову попросили погуляти годинку, поки приберуть номер, і ми поїхали в супермаркет Теско. У супермаркеті ВОлчий знайшов на підлозі купюру 500 бат, це аж 340 гривень — вирішили, що це супермаркет так вітає ВОлчого з днем народження. По дорозі до готелю побачили базар, купили манго і банани.

Їсти вирішили в кафешці навпроти нашого готелю, замовили безпрограшний варіант — пад тай — виявився смачним.

Знову хотілося спати, вирішили трохи подрімати і знову проспали до вечора, ніяк не ввійдемо в ритм….

Увечері вмовила Вовчого поїхати в АоНанг святкувати день народження. Ціни в ресторанах там захмарні як для Таїланду. Ми знайшли більш-менш симпатичний ресторанчик, замовили дві порції рису і підливку з куркою — грін карі.

Потім пішли гуляти вздовж набережної. Бачили нічний океан. Життя тут б’є ключем.

Ми сіли послухати, як грає на гітарі й співає американець в одному з барів. Мабуть, так заманюють туристів — живою європейсько-американською музикою. Бо потім бачили ще пару таких барів зі співаками європейської зовнішності. В одному навіть співали пісню моїх улюблених AC/DC. А в іншому барі співали пісню Nirvana, але там були настирливі офіціанти і не дали нам постояти послухати.

Ще я міряла симпатичну сукню, шкода, що її шиють лише в одному розмірі, завелика на мене.

Додому повернулися о пів на першу ночі. Вовчий сів бавитися з телевізором, а я запропонувала подивитися на ньому фільм через фотоапарат. Вийшло так класно. Телевізор у нашому номері великий, дивилися фільм “Англійський пацієнт”. Спати лягли о 5 ранку. Знову скочуємося до того ж ритму, як і в Києві….