Ко Ланта - Крабі
Азія 2016
Сьогодні ми покидаємо Ко Ланту. Нас чекає довгий-довгий шлях назад до міста Крабі. Встали ми рано (за нашими мірками), зібралися й виїхали. Погода зовсім зіпсувалася — небо було щільно затягнуте сірими хмарами, здавалося, що ось-ось гряне злива — але йшов лише дрібний мрячний дощик. Так ми під ним і проїхали з півдня острова на північ — до першого порома. Потім на двох поромах дісталися материка, вкотре порадівши, як же добре, що ми на мопеді — машинки стояли в довжелезній черзі. А на мопедику пропускають без черги.
Звідси до Крабі ще їхати й їхати — 80 кілометрів. Для мопеда це неабияка відстань. Але як же іноді радісно їхати на мопеді! Коли вітер свистить у вухах і дорога йде з-під коліс, і можна притиснутися до Вовчого сильно-сильно, а він тисне на газ… У машині такого відчуття щастя від їзди ніколи не буває, а на мопеді все так гостро й виразно відчувається. А 80 км/год відчуваються як швидкість на зліт :) У середньому ми їхали 50-60 км/год по нормальній дорозі.
На півдорозі до Крабі ми помітили великий овочевий ринок: вирішили відпочити й, може, щось купити. У результаті накупили ананасів (які з’їли просто там же на лавочці — ананаси продавали очищеними від шкірки), лимончиків (напевно, правильніше вони називаються лайми — дрібні й зелені, мені дуже подобається їхній смак — вони злегка гіркуваті). Хотіли ще купити м’яти й зробити мохіто з рому, який Вовчий купив мені, щоб я лікувалася. Рому в нас цілих 300 мілілітрів, виливати шкода, а так просто пити для нас здається нереальним. Вовчий придумав зробити коктейль мохіто. У одного мужичка на базарі серед купи інших трав на диво відшукали м’яту, вибрали 4 гілочки — він нам їх безкоштовно подарував, за що я з ним поділилася своїми цукерками з подарунка.
Їмо свіжоочищений ананас біля ринку на лавочці.
Доїхали до Крабі. Здали наш мопедик. І пішли в готель. Залишили речі, трохи прийшли до тями після поїздочки й вирушили гуляти містом у пошуках їжі та квитків на автобус до Пхукета. Завтра ми вирішили поїхати до Пхукета.
Квитки до Пхукета в усіх турагентствах коштують по-різному — мабуть, ціна залежить від сумлінності власника. Ми купили квитки в милої тайки.
Злива Вовчому не завада
Їжу ми знайшли у вигляді ринку, який тільки-но відкривався. Усі палатки були красивого жовтого кольору, тут же спорудили сцену, на якій красувалася напис - “Щасливого китайського Нового Року” - мабуть, увечері буде свято. Їжі було небагато, оскільки багато кухарів тільки почали розкладатися. Але ми купили смачний рис із куркою та кокосове морозиво, яке виявилося не дуже смачним.
Поки їли рис, дуже раптово почалася справжня злива - усі швидко поховалися під навіси.
Волій чаклує над мохіто
Увечері намагалися приготувати мохіто. За рецептом потрібна газована вода, якої в Таїланді взагалі немає. Тож ми купили спрайт і швепс на пробу. Вийшло якось так собі. Волчему взагалі не сподобалося, а я випила із задоволенням — солоденько й із запахом м’яти :)
