День 20 7 лютого

О 11-й ранку за нами в готель приїхав маленький автобусик, який підбирав людей по місту. Потім відвіз нас на подобу автостанції для туристів, звідки на такому ж маленькому автобусику ми поїхали в Пхукет. Від Крабі до міста Пхукет близько 3 годин їзди, вони швидко промайнули. Я дрімала і слухала музику. На околицях Пхукета нас пересадили навіщось в інший маленький автобусик і довезли лише до автостанції на околиці міста (до центру кілометрів 5 мінімум). Люди трохи обурювалися, мовляв, який же це Пхукет, але преприємніший водій удавав дурника і доводив, що це вже Пхукет. Схоже, сперечатися з ним було безглуздо. Тож усі взяли свої рюкзаки й розбрелися хто куди. На автостанції ми розпитали, як дістатися до міста.

Склалося таке враження, що вся автостанція працює на таксистів — бо всі тітоньки в віконцях, охоронці та водії інших автобусів як один твердили, що треба їхати на таксі і все тут, автобусів нібито немає. Не вірилося. Лише один сумлінний дядько підказав, що є щось на кшталт маршруток рожевого кольору — вони ходять до центру Пхукета. І справді — знайшли ми таки цю маршрутку, сіли задоволені. Не вдалося нас обвести навколо пальця!