Вокзал у Мемьо
Однак, навіть після новини про відсутність сидячих місць, усі продовжували чогось чекати, ми сподівалися, що якимось дивом виявляться сидячі місця. Напевно, всі теж на це сподівалися. Близько 10:30 почали продавати квитки. Біля кас утворилася штовханина, але продавець квитків підтвердив, що — так, місць немає, їхати можна тільки стоячи.
Деякі туристи купували стоячі місця. М'янмарці теж купували квитки. Ми вирішили не їхати й повернутися до Мандалая. Поки сиділи, обдумуючи подальші плани, до нас підійшов хлопець і запропонував поїхати до Мандалая разом із ним та його дівчиною на таксі (так само, як ми їхали сюди).
Нам така ідея сподобалася. У хлопців виявився мобільний інтернет, завдяки якому ми забронювали готель у Мандалаї (той самий, де ми й зупинялися).
Спочатку ми на тук-туку доїхали з вокзалу до зупинки таксистів. Нас було п'ятеро, бо хлопці знайшли ще одну самотню дівчину, яка теж хотіла доїхати до Мандалая. Дівчина погодилася поїхати в багажнику машини (багажник був досить великий), ми вчотирьох сіли в таксі й поїхали до Мандалая.
Хлопці виявилися зі Швейцарії, розповідали багато цікавого про свою країну. Вони обоє звільнилися з роботи й вирушили подорожувати на рік. Сказали, що у Швейцарії таке робити досить небезпечно — потім буде складно знайти роботу. Але вони трохи заплуталися й не впевнені, як хочуть жити, тому вирішили поки що поїхати. Ще розповідали, що в них зараз у країні проблема з пенсіями, у це, звісно, важко повірити, але здається, у всьому світі свої проблеми — просто різного рівня.
У Мандалаї ми відпочивали, нічого не роблячи. Надвечір взяли велосипеди в готелі й поїхали на вокзал уточнити про квитки. У мене з'явилася ідея доїхати до озера Інле на поїздах. Перший поїзд, який нам був потрібен, — з Мандалая до містечка Тхазі.
На вокзалі нам повідомили (чому ми зовсім не здивувалися), що продати квитки на завтрашній поїзд вони нам не можуть — “приходьте завтра” — сказав привітний м'янмарець.
До готелю поверталися вже зовсім у темряві. Було дуже багато машин, їхати на велосипеді було важко.
Вечеряти пішли в наш ресторан на даху, вперше за всю поїздку куштували м'янмарське пиво. Воно виявилося дуже смачним, трохи солодкуватим.