Янгон (пагода Шведагон)
Азія 2016
Довелося встати рано, щоб встигнути на сніданок у готелі. Ресторан знаходився на 8 поверсі з гарним видом. Їжа була так собі, я їла кукурудзяні пластівці з молоком, а Вовчий — яєчню.
Після обіду, коли спека спала, ми вирушили в дорогу, дивитися на головну пам’ятку Янгона — пагоду Шведагон. До неї від готелю більше 2 км. По дорозі ми зайшли перекусити в кафе. Пили смачний чай з молоком (як в Індії) і їли смажені пиріжки (теж як в Індії). А ще замовили фірмову страву М’янми — салат із квашеним чаєм! Виявилося дуже смачно.
Фірмовий салат у М’янмі з квашеного зеленого чаю
На фото по центру зелене - це квашений чай, а решта інгредієнтів - помідор, арахіс, кунжут, часник - усе це гарненько перемішується, і виходить смакота. Салат виявився дуже поживним, ми чудово наїлися й напилися та вирушили далі в путь.
Вулиця в Янгоні
Ми йшли через красивий доглянутий парк, широкими безлюдними вулицями і ось нарешті дійшли.
Бавимося в парку
Галерея, а за нею видніється ступа Шведагон
До ступи веде така гарна галерея з багаторівневим дахом. Усередині продають сувеніри, ми купили латунний дзвіночок — привеземо його до свого дому, він відганятиме злих духів.
Уже біля каси згадали, що в нас зовсім немає місцевих грошей. Біля кас стояв непрацюючий банкомат і зачинений ларьок обміну валют… Тітонька-касирка погодилася взяти долари (за кощунським курсом). Ми погодилися, бо вже й так сутеніло, і ми могли все пропустити. Я була в майці, і охоронець сказав, що в майках вхід заборонено (там навіть про це було написано на табличці при вході: ніяких маек, шортів, шкарпеток і взуття в храмах).
Я в сорочці, відпочиваю
Та сама добра тітонька-касирка позичила мені чисту випрасувану сорочку, яку вона дістала звідкись із-за прилавка. Сорочка мені дуже сподобалася, потім навіть сумно було її віддавати. Шкода, все ж таки була трохи завелика на мене — можна було б її викупити.
Головна ступа
Шведагон являє собою ступу в центрі, а навколо — цілий комплекс храмів різного розміру з Буддами. Словами неможливо все це описати, і здається, що там нудно — але там настільки неймовірна атмосфера, ніби в казці. Ми дуже правильно зробили, що прийшли ввечері — освітлення надавало всьому, що відбувалося, ще більшої чарівності.
Ступа здалеку
Численні храми навколо ступи
Ми обійшли ступу тричі, і щоразу змінювалося освітлення: спочатку було просто сонячно, потім рожевувате світло заходу сонця відбивалося на золотій ступі, і вона поблискувала, а потім стемніло й увімкнули підсвітку. Ми провели там близько трьох годин, ходили туди-сюди, сиділи на підлозі й відпочивали, — час промайнув зовсім непомітно.
М’янмарці поливають Будду
Спостерігали за місцевим населенням. Люди молилися Буддам, сидячи на підлозі, виконували якісь ритуали, мили статуї Будд, запалювали свічки навколо ступи. Все, що відбувалося, здавалося трохи нереальним, ніби не зі мною. Все тіло наповнилося якимось легким невагомим щастям.
Зовсім стемніло й увімкнули підсвітку
Мабуть, пагода Шведагон — найнеочікуваніша й найдивовижніша пам’ятка з усіх, де я бувала. Коли я читала про неї в книжці і навіть коли дивилася фотографії, зовсім не очікувала, що мені там так сподобається.
