Перша подорож до Індії, січень 2015

День 2 - 10 січня

Околиці аеропорту Індіри Ганді

Перша подорож до Індії, січень 2015

Маршрут

Учора вночі все-таки вибралися зі спальників і вирішили спати під ковдрою. Перебралася на ліжко до Вовчого, одній спати було страшно. Той номер, що ми вибрали, був із двома окремими ліжками. Спала погано, часто прокидалася, неспокійно. У якийсь момент вирішили вставити беруші, стало трохи тихіше.
На сніданок не встигли, встати виявилося дуже важко. Вовчий мене довго будив. Очі все ніяк не хотіли відкриватися. У результаті встали майже о 13:00

День 2 - 10 січня

З вікна було видно смішного собаку, який спав на даху автомобіля. А ще пробігла сімейка мавп по дротах.
На сніданок попили кави, доїли печиво.
Вирішили прогулятися околицями, розвідати дорогу до метро.
По дорогах в Індії ходити дуже важко, там геть відсутні тротуари для пішоходів, тому доводиться йти проїжджою частиною.
Машин дуже багато, всі сигналять, шумно.
Людей теж багато, всі досить доброзичливі.
Намагаюся йти впевнено і посміхатися, мені здається це допомагає.
Ми таки дійшли до метро. І навіть перейшли дорогу (це не смішно, було дуже страшно).
Біля метро повно охорони, красиві готелі Ібіс, Холідей інн, доглянута територія.
Номер в Ібісі коштував 6000 рупій, майже 1500 грн.
У центр Делі вирішили не їхати (ми живемо біля аеропорту), вирішили, що часу до настання темряви залишилося мало. Метро красиве, на вході перевіряють речі як в аеропортах. Квиток недешевий, до центру Делі 80 рупій (20 грн).
По дорозі бачили багато всього. Хтось стояв біля дороги і пік коржі. Ми підійшли подивитися, одразу підбігло дитя і, вчепившись у ногу Вовчому, просило грошей. Добре, якщо й далі чіплятимуться до нього….
На зворотному шляху зайшли в магазин, купили мівіну, чай, печиво.

День 2 - 10 січня

Прогулялися ще трохи дивною дуже людною вулицею з безліччю ларьків. Там і сям щось продавали, їжу, одяг, усяку всячину. В одній забігайлівці купили масала доса, це така коржик із начинкою з картоплі. Місце було похмурувате, я старалася не розглядати, як вони готують і миють посуд. Коржик їсти було страшно, хоча на смак він здавався непоганим. Вовчий з'їв. Наприкінці навіть поливав соусом, який нам до нього подали. Я теж відкусила кілька разів.

Що я відчуваю? Я навіть не знаю. Усередині ніби спрацьовує якийсь запобіжний клапан, який поки що не дозволяє вбирати все на повну силу. Увесь час чогось остерігаєшся. Намагаюся розслабитися, приймати все як є. Але потреба бути весь час обережною не дає спокою.
Додому повернулися близько 16:00, уже сутеніло. До 18:00 стало зовсім темно. Хотілося їсти. Попили чай із печивом. Трохи пізніше зробили мівіну, майже всю викинули, вона тут жахливо несмачна. Попили ще чаю, він виявився чорним із якимись приправами, смачний.
Вечір закінчується, пора спати.