Я навіть толком не знаю, про що написати. Просто в цьому місті занадто багато дрібних деталей, вікон, балконів, людей, тварин — усього такого, про що особливо й не напишеш. І навіть не сфотографуєш. Якихось таких моментів, яких не зустрінеш у звичайному метушливому житті великого міста.
Ось старенькі в’яжуть шапки. Ось бабуся щось товче в старій дерев’яній ступі. А інша, поруч, перебирає перець. Ось старенькі сидять і нічого не роблять. Ось діти бігають і б’ються. Кошеня, прив’язане на мотузочці. Собака спить під красивими старовинними різьбленими дверима. Будинки відбиваються в каламутній зеленкуватій воді штучних колодязів, яких тут безліч.
