День 44 21 лютого

Сьогодні весь день було похмуро, але тепло. І жодного вітерця. Від цього було відчуття, ніби ти перебуваєш у якомусь коконі, і навіть усі звуки, здавалося, були якісь приглушені. Зранку ми неквапом поснідали чаєм і печивом та вирушили до супермаркету. Ми планували прикупити їжі в гори, а ті супермаркети, що розташовані вздовж озера, надто завищують ціни. Тож ми хотіли доїхати до великого магазину в самому місті, подалі від туристичної зони.
Господар готелю сказав, що до міста можна доїхати будь-яким автобусом, який ходить дорогою вздовж озера. Так ми й зробили — доїхали не до самого магазину, а до автобусної зупинки за кілометр від нього. Трохи пройшлися.

Магазин виявився досить великим. На мою думку, у Непалі єдина мережа більш-менш нормальних супермаркетів називається Бхат Бхатені.

Ми купили шоколад, горіхи, печиво, сонцезахисний крем.

Останні кілька днів я намагалася захворіти, болить горло й вуха. Тож я почала пити антибіотики, і через це, мабуть, відчувалася якась слабкість у всьому організмі.
Тож після магазину ми дуже вдало знайшли невелике кафе з затишними окремими кімнатками. Замовили суп і локшину. Порції були величезні, тож ми наїлися досхочу. Поки їли, перепочили й вирушили назад до готелю.
Щоправда, спочатку забрели на автобусну зупинку, щоб дізнатися про автобус до Бесісахара — з цього містечка починається трек у гори. Автобусна зупинка являла собою моторошне видовище. Ми так і не знайшли касу, запитали в чоловіків, що стояли біля автобуса. Вони сказали, що автобуси є, треба приходити о 7 ранку.