Перша подорож до Індії, січень 2015

День 29 6 лютого

Агра

Перша подорож до Індії, січень 2015

Маршрут

Так уже сталося, що Тадж Махал сьогодні виявився зачиненим. Про це ми прочитали ще вчора ввечері в путівнику, і сьогодні це підтвердилося. Так, по п’ятницях у Тадж Махал не пускають туристів.

Тим не менш у нас було кілька справ, які ми збиралися зробити. А саме — роздрукувати довідку з банку на кольоровому принтері (вона нам знадобиться під час посадки на літак), а ще якось придумати, як дістатися до Делі.

Довідку ми роздрукували, після торгу ціну знизили вдвічі.

Також ми знайшли інтернет за 30 рупій на годину і вирішили подивитися, чи є квитки на поїзд до Делі. Квитки майже на всі поїзди виявилися розкуплені, можна було купити квиток на ранковий поїзд, але тоді б ми не потрапили в Тадж Махал.

Знайшли автобус, який підходив за часом, але не змогли купити квиток через збої на сайті — чомусь не проходила оплата.

Ми продовжили свій шлях вулицею в бік Тадж Махала — хотіли розвідати обстановку.

Побачили якесь туристичне агентство, яке пропонувало квитки в Делі — зайшли, дізналися. Чоловічок виписав нам два квитки на завтрашній автобус — усе це виглядало трохи підозріло — але подивимося, що буде завтра.

Поруч із Тадж-Махалом безліч готелів і ресторанів — як на мене, краще селитися тут. Ми зайшли до маленького кафе Joney's Place, яке радив Лонлі Пленет, із найменшою кухонькою в Агрі. Путівник рекомендував спробувати тут ласі — фірмовий індійський напій, який ми за місяць так жодного разу ніде й не пили — час було надолужувати згаяне.

Замовили бананове ласі та два омлети. Ласі виявилося вище моїх очікувань — схоже на густий молочний коктейль, із чудовим банановим ароматом — дуже смачне! Омлети теж виявилися добрими. Підкріпившись, пішли далі.

У Тадж є три входи — південний, західний і східний. Південний користується популярністю у самостійних туристів, і тут менша черга, однак, як з’ясувалося, квиткові каси тут відкриваються лише о 8 ранку — що нам зовсім не підходило.

Ми пішли до західних воріт, які знаходяться недалеко від південних. Навколо була неймовірна для Індії тиша — тут практично не було мотоциклів і тук-туків — їх сюди за правилами не повинні пускати — щоб не забруднювати повітря і білосніжний Тадж. Майже всі сувенірні крамниці були зачинені. Ворота в Тадж теж виявилися зачинені, але ми дізналися, що квиткові каси західних воріт відкриваються о 7 ранку — сюди ми завтра й вирушимо.

Тадж оточений високою стіною з червоного пісковику, за якою ледь визирає купол і верхівки мінаретів. Ми пройшлися вздовж стіни, повз якісь городи – до річки. Біля річки посилена охорона – сидять військові з автоматами. Тадж і досі практично не видно за високою стіною. Сподіваюся, завтра все-таки побачимо його на власні очі.

Часу вже було чимало, поки ми дійшли до готелю – вже встигли втомитися, а ще ж хотіли сходити на базар – але виявилося, що він знаходиться від нас за 2,5 км – до темряви ми явно не встигали. Ще трохи походили навколо та й по колу – але гуляти в районі нашого готелю не приносило великого задоволення. Купили снікерс і вирушили до готелю.

Снікерс порізали на маленькі шматочки і з задоволенням його смакували. У Києві так ніколи б не вийшло, мабуть.

Увечері пішли вечеряти в забігайлівку недалеко від нашого готелю. Їли дуже смачну масала досу – величезну і з великою кількістю начинки. Коли поверталися до готелю, домовилися з одним із тук-тукера, що він нас завтра довезе до Тадж-Махала о 6 ранку за 40 рупій.