Практично силою думки ми змусили себе все-таки покинути наше тепле сонячне лежбище і вирушили дивитися головну пам’ятку Катманду – площу Дурбар. На площі багато храмів. Дахи храмів облюбували голуби.
Оглянувши площу, ми вирушили на пошуки їжі.
Перша подорож до Індії, січень 2015
День 32: 9 лютого
Катманду – площа Дурбар
Перша подорож до Індії, січень 2015
Маршрут
Вранці ми встали близько 9. У нас був план знайти інший готель і перебігти в нього. Ми все ще вірили в те, що в Катманду можна знайти ідеальний готель…
Певно, головне, що ми хотіли — це наявність гарячої води.
Ми вирушили на огляд інших готелів, які вибрали вчора через інтернет. Останнім часом готелі ми обираємо на сайті трипадвайзор (плюс, по-старому на сайті букінг.ком)– там завжди багато коментарів до будь-якого об’єкта, зручно сортувати за ціною і обирати з найвищим рейтингом.
Обійшли три готелі, зупинилися на кімнаті за 10 доларів, вона нам сподобалася тим, що була з великими вікнами, які виходили на сонячний бік – була надія, що номер прогріється за день і ввечері не буде так холодно… Власник готелю обіцяв гарячу воду.
Поселившись, ми залізли на ліжко, грітися на сонці, яке просто струменіло крізь наші великі вікна. Було так приємно тепло. У Непалі в таку пору року прохолодно – тому тепло починаєш дуже цінувати.
Вона чекала на нас у невеликому дворику, зовсім недалеко від площі. Ми зазирнули туди, бо побачили вивіску якогось кафе, але зрештою вирішили поїсти момо в забігайлівці для місцевих. Ми помітили великий паруючий чан, потім непалець відкрив кришку, і ми побачили, що під кришкою на парі варяться момо.
Ціна приємно здивувала — 0.6 долара за 10 момо. Незабаром у невелику кімнатку набилося багато непальців, деяким навіть не було місця, і вони їли стоячи на вулиці — мабуть, був час обіду.
Заморив черв’ячка, пішли далі гуляти по Катманду. Побували на площі, де продавали різні сувеніри та дрібнички.
Додому поверталися через овочевий ринок, овочі в Непалі дуже схожі на наші.
Увечері бродили по Тамелю. Ми читали різноманітні відгуки про цей район Катманду. Багатьом Тамель чомусь не подобається. А мені тут було дуже комфортно. Особливо, якщо вибрати готель, як ми – не на головній вулиці, а в якомусь закутку – зовсім не шумно. Зате тут можна спокійно бродити навіть після настання темряви до самого вечора – тут багато туристів, освітлені вулиці й завжди знайдеться на що поглянути в численних крамничках. Так ми й коротали час.
З готелем ми не прогадали – вікна, що виходять на сонячний бік, таки виявилися дієвими, і навіть увечері було значно тепліше, ніж у вчорашньому готелі. Щоправда, з гарячою водою мужичок трохи обманув – вона була гаряча тільки вранці. Перед сном довелося показувати чудеса витримки й митися під ледь теплим душем. До речі, я помітила, що після такого прохолодного душу стає тепло. А ще приємно зігрівали два важезні ковдри.